Іван Сергійович Зубенко (25 вересня 1888(18880925), місто Валуйки Бєлгородської області[1] — 21 серпня 1940, Коломия[2]) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературний критик, журналіст.
З біографії
Народився у 1888 р. на Східній Слобожанщині. Був сотником в Армії УНР. У 1920–1923 рр. редагував газету «Залізний стрілець» у Каліші. Був членом Управи літературно-артистичного товариства «Веселка», брав участь у симфонічному оркестрі, писав музичні твори. У 1926–1939 рр. був редактором часопису «Жіноча доля» у Коломиї, редагував бібліотеку для народу «Ряст». Помер 21 серпня 1940 р. — щоб уникнути переслідувань НКВС, покінчив життя самогубством.
Родина
Дружина Івана Зубенка Марія дружила із сім'єю Степана Бандери (вчилася з сестрою Степана Бандери — Мартою), членкиня Союзу Українок. Їхній син Негвар Зубенко за діяльність в лавах ОУН був репресований. З 2003 року був Головою Стрийського районного товариства політичних в'язнів та репресованих[3].
Творчість
Повісті
- «Зірка» (1926),
- «Княгиня Романова» (1927),
- «Галина» (1934),
- «Фатум» (1934),
- «Квітка на багні» (1937),
- незакінченої «Тільки меч»;
- збірок «За кулісами життя» (1937),
- «Шахівниця буднів» (1937).
Драми
Примітки
Література
- Касьяненко Т. Олена Теліга та Іван Зубенко в спогадах Ксенії Світлик // На сторожі цілості, щастя і могутності більшої родини — нації. Матеріали наукової конференції 21-23 вересня 2006 р. -К., 2006. — С. 95-98.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Джерело