|
Зубар Михайло ІвановичМихайло Іванович Зу́бар (справжнє прізвище — Зубарєв; нар. 9 березня 1907, Рубіжне — пом. 6 січня 1992, Харків) — український мистецтвознавець, графік і педагог; член Асоціації революційного мистецтва України у 1929—1932 роках та Харківської організації Спілки радянських художників України з 1939 року[1]. ЖиттєписНародився 9 березня 1907 року в селі Рубіжному (нині Чугуївський район Харківської області, Україна). Упродовж 1921—1929 років навчався в Харківському художньому інституті. У 1930—1932 роках був аспірантом в Українському науково-дослідного інституті історії матеріальної культури НКО УСРР в Харкові[1]. Його педагогами були зокрема Василь Єрмилов, Олексій Маренков, Падалка Іван Іванович. Після закінчення аспірантури до 1933 року — науковий співробітник Інституту історії матеріальної культури. Одночасно з 1932 року викладав у Харківському художньому інституті та упродовж 1933—1935 років працював редактором видавництва «Мистецтво». У 1934—1935 роках працював старшим науковим співробітником Галереї картин Тараса Шевченка; у 1935—1941 роках — в Інституті інженерів комунального будівництва; з 1955 року — викладач Харківського художнього училища. Упродовж 1957—1963 років знову працював у Харківському художньому інституті; з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті: доцент[1], заступник директора, завідувач кафедри історії мистецтв. Помер у Харкові 6 січня 1992 року. Творчість
Уклав альбом «Василь Касіян. На Заході» (Харків, 1931). Працював у галузі станкової графіки. Серед творів лінорити:
Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1927 року. Деякі твори художника зберігаються у Харківському художньому музеї. Примітки
Література
|
