Зосимович Володимир Павлович
Волод́имир П́авлович Зосим́ович (30 (18 за юліанським календарем) жовтня 1899 року, село Шаповалівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 18 січня 1981 року, Київ, УРСР) — український генетик і селекціонер, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН УРСР (1961). БіографіяУ 1926 році закінчив Київський сільськогосподарський інститут. Після завершення навчання працював Науковому інституті селекції, перейменованому надалі в Український (пізніше Всесоюзний) науково-дослідний інститут цукрової промисловості. У 1944—1959 роках очолював лабораторію селекції і генетики буряків цього інституту. Паралельно у 1952—1954 роках викладав у Київському сільгоспінституті. У 1959—1963 роках завідував відділом генетики Центрального республіканського ботанічного саду. У 1963 році очолив відділ генетики Інституту ботаніки АН УРСР. У 1968 році став співорганізатором сектору молекулярної біології і генетики Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР. Коли 1973 року цей сектор був виокремлений у Інститут молекулярної біології і генетики АН УРСР, очолив там відділ цитогенетики і поліплоїдії, яким завідував до смерті. Помер на 82-му році життя 18 січня 1981 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′3.81″ пн. ш. 30°30′5.57″ сх. д. / 50.4177250° пн. ш. 30.5015472° сх. д.). Родина
Науковий внесокДосліджував генетику та еволюцію різних видів буряку. Здійснив декілька експедицій до Грузії, Вірменії та Азербайджану, з однієї з яких описав новий вид буряку Beta corolliflora[sv] Zoss. Разом зі співробітниками вивів кілька однонасінних сортів буряку, вперше в СРСР. Також одержав кілька міжвидових гібридів. Створив теорію походження видів дикого, культурного та цукрового буряку. Сприяв відновленню генетичних досліджень в Україні після періоду лисенківщини. Наукові праці
Окремі розділи
НагородиПам'ятьНа честь сторіччя Зосимовича в 1999 році на будівлі Інституту молекулярної біології і генетики НАН України було встановлено меморіальну таблицю. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia