Зорі спектрального класу G

Найближча до нас зоря, Сонце, має спектральний клас G. Знизу ліворуч, видима темна область є сонячною плямою.

Зо́рі спектра́льного кла́су G ймовірно є найвідомішими, оскільки наближча до нас зоря, Сонце, має саме цей спектральний клас. Приблизно 1 з 13 зір головної послідовності в околі Сонця належить до спектрального класу G.^{[Прим 1]}^[1]

Зорі спектрального класу G здебільшого мають жовтий, або біло-жовтий колір, що відповідає ефективним температурам 5200–6000 K.^[2] Найпримітнішими в спектрах цих зір є H і K лінії поглинання Ca II, що досягають свого максимуму інтенсивності у підкласі G2. Вони мають слабкіші лінії водню, ніж у зір спектрального класу F. Разом з лініями іонізованих металів, зорі спектрального класу G містять у своїх спектрах також лінії нейтральних металів.

Зорі Головної Послідовності класу G

Докладніше: Жовтий карлик

Зорі головної послідовності спектрального класу GV спалюють у своїх надрах водень й мають клас світності V. Маса цих зір загалом сягає 0,8–1,04 мас Сонця.^[2] Їх іноді ще називають «жовтими карликами» внаслідок малої маси й відповідного кольору, хоча фізично до карликів вони не відносяться.

Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу G

В таблиці подано усереднені значення параметрів.^[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас	B-V	V-R	b-y	M_V	BC	T_eff, °K	R/R_Ο	log g	M/M_Ο	Vsin(i), км/сек.
G0	0,59	0,50	0,36	4,4	-0,05	5943	1,12	4,4	1,16	6,4
G2	0,63	0,53	0,39	4,7	-0,08	5811	1,08	4,4	1,11	4,8
G5	0,68	0,54	0,43	5,1	-0,11	5657	0,95	4,5	1,05	3,4
G8	0,74	0,58	0,48	5,6	-0,16	5486	0,91	4,5	0,97	2,6

Приклади: Сонце, Альфа Центавра A, 15 Стріли, Тау Кита

Субгіганти спектрального класу G

Приклади:

Гіганти спектрального класу G

Фізичні параметри зір гігантів класу G

В таблиці подано усереднені значення параметрів.^[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас	B-V	V-R	b-y	M_V	BC	T_eff, °K	R/R_Ο	log g	M/M_Ο	Vsin(i), км/сек.
G0	0,64	-	-	0,6	-0,09	5943	9	3,2	-	75,0
G2	0,76	-	-	0,5	-0,17	5811	10	3,1	-	25,0
G5	0,90	0,69	-	0,4	-0,29	5657	11	2,8	-	5,8
G8	0,96	0,70	0,56	0,3	-0,33	5486	12	2,7	-	4,0

Приклади: Капелла, Омікрон Дракона, HD 175306

Надгіганти

Надгіганти в процесі зоряної еволюції досить часто змінюють свій спектральний клас від O чи B (блакитні надгіганти) до K чи M (червоні надгіганти) кілька раз, то в один, то в інший бік, внаслідок загорання в їх надрах гелію, вуглецю й т.д. Відповідно, в процесі еволюції вони неодноразово проходять стадію, коли їхня ефективна температура відповідає спектральному класу G. Проте ця стадія є досить короткою в часі, оскільки зоря тоді перебуває в стані нестабільності за даних фізичних умов. Відповідно, кількість надгігантів спектральному класу G не є великою.

Фізичні параметри зір надгігантів класу G

В таблиці подано усереднені значення параметрів.^[3] Загалом, відповідні параметри окремо вибраної зорі даного спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас	B-V	V-R	M_V	BC	T_eff, °K	R/R_Ο	log g	M/M_Ο	Vsin(i), км/сек.
G0	0,76	0,51	-4,6	-0,18	5450	100	2,8	-	~8
G2	0,87	0,58	-4,6	-0,26	5080	-	2,5	-	-
G5	1,00	0,67	-4,5	-0,35	4850	-	2,1	-	~6
G8	1,13	0,69	-4,5	-0,41	4700	-	1,6	-	-

Приклади:

Див. також

Примітки

↑ Ця пропорція отримана для зір з абсолютною зоряною величиною 16^m і вище.

Джерела

↑ LeDrew, G.; The Real Starry Sky [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.], Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32–33.
↑ ^а ^б Empirical bolometric corrections for the main-sequence [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.], G. M. H. J. Habets and J. R. W. Heintze, Astronomy and Astrophysics Supplement 46 (November 1981), pp. 193–237.
↑ ^а ^б ^в David F. Gray "The observations and analysis of Stellar Phorospheres", Cambridge University Press 2005