Зоряна астрономія

Вільям Гершель — один із засновників астрономії зір як науки

Зо́ряна астроно́мія — термін, яким в україномовній літературі традиційно називають розділ астрономії, що вивчає будову, походження й розвиток зоряної системи — Чумацького Шляху[1][2]. В такому значенні зоряна астрономія зводиться до дослідження зір в галактичній астрономії (нехтуючи рештою компонентів Галактики) і включає зоряну кінематику, зоряну динаміку, астрометрію зір тощо.

З іншого боку, в англомовній літературі терміном «зоряна астрономія» (stellar astronomy) або частіше «зоряна астрофізика» (stellar astronomy) частіше позначають геть іншу галузь астрономії, яка вивчає внутрішню будову й еволюцію власне зір, а не складених з них систем[3][4].

Виникнення розділу

Зоряна астрономія стала окремою наукою наприкінці XVIII ст. завдяки британському вченому-астроному Вільяму Гершелю, що виконував багато досліджень у галузі зоряної статистики.

Мета зоряної астрономії

Область утворення зірок у Великій Магеллановій Хмарі. NASA/ESA

Зоряна астрономія має на меті вивчення зоряних систем, а саме — внутрішніх закономірностей, життєвого циклу, руху та їхньої еволюції. Одним з найголовніших завдань зоряної астрономії є спостереження за зоряними системами нашої галактики. На відміну від астрофізики, що вивчає окремі туманності й зорі, зоряна астрономія досліджує цілі групи об'єктів — подвійні й кратні системи, скупчення та асоціації.

Розділи зоряної астрономії

Зоряна астрономія поділяється на три розділи — зоряну кінематику, зоряну динаміку і зоряну статистику. Взаємодіє з астрофізикою й астрометрією щодо параметрів і характеристик об'єктів, класифікації спектрів, геометричних розмірів, мас, температур, щільності, швидкості власного обертання й швидкості руху Галактикою.

У рамках астрономічної статистики зоряна астрономія застосовує інструменти математичної статистики.

Зоряна кінематика використовує у своєму апараті методи класичної кінематики, щоб визначити кінематичні параметри зір та їх скупчень і дізнатись про їх рух, як цілої системи, визначити закономірності такого руху.

Зоряна динаміка розглядає закономірності пересування об'єктів, що вивчаються, у силових полях і еволюційний розвиток систем у результаті цього руху.

Примітки

1. І. А. Климишин, А. О. Корсунь. Зоряна астрономія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. 14484. — ISBN 978-966-02-6092-4.
2. Зоряна астрономія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 185. — ISBN 966-613-263-X.
3. Stellar Astronomy. Harvard & Smithsonian Center for Astrophysics. Процитовано 4 січня 2025.
4. Stellar Astronomy. Vatican Observatory. Процитовано 4 січня 2025.

Література

• І. А. Климишин, А. О. Корсунь. Зоряна астрономія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. 14484. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Зоряна астрономія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 185. — ISBN 966-613-263-X.