Золотокіс садовий

? Золотокіс садовий
Садовий золотокіс (Стелленбош, ПАР)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Мухоловкові (Muscicapidae) Рід: Золотокіс (Cossypha) Вид: Золотокіс садовий
Біноміальна назва
Cossypha caffra (Linnaeus, 1771)
Поширення садового золотокоса      Cossypha caffra iolaema     Cossypha caffra kivuensis     Cossypha caffra caffra     Cossypha caffra namaquensis
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Dessonornis caffer
Посилання
Вікісховище: Cossypha caffra Віківиди: Cossypha caffra МСОП: 22709791

Золотокіс садовий[2] (Cossypha caffra) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Східній та Південній Африці[3][4][5][6].

Опис

Довжина птаха становить 16-17 см[7], вага 28 г[8]. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла сіра, спина і крила мають коричнювато-оливковий відтінок. Щоки чорні, над очима білі "брови". Горло, груди, надхвістя, верхні покривні і бокові рульові пера хвоста руді. Центральні рульові пера хвоста сірувато-коричневі, зазвичай приховані. Поза сезоном розмноження груди темніють. Живіт світло-сірий або білуватий, гузка охриста. Дзьоб і лапи чорні, очі карі.[8]

Верхня частина тіла у молодих птахів темно-коричнева, поцяткована жовтувато-коричневими плямками; нижня частина тіла жовтувато-коричнева, поцяткована сіро-коричневими плямками. "Брови" у молодих птахів відсутні.[8]

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[9]

• C. c. iolaema Reichenow, 1900 — поширений від Південного Судану до Малаві та Мозамбіку;
• C. c. kivuensis Schouteden, 1937 — поширений на південному заході Уганди та на сході ДР Конго;
• C. c. caffra (Linnaeus, 1771) — поширений в Зімбабве, на півночі, сході та півдні ПАР;
• C. c. namaquensis Sclater, WL, 1911 — поширений на півдні Намібії, на заході та в центрі ПАР, на берегах річок Фіш-Рівер та Оранжева.

Поширення і екологія

Садові золотокоси поширені в Південному Судані, Кенії, Танзанії, Уганді, Руанді, Бурунді, Демократичній Республіці Конго, Мозамбіці, Зімбабве, Замбії, Малаві, Намібії, Південно-Африканській Республіці, Лесото та Есватіні. Вони живуть в гірських і рівнинних тропічних лісах, чагарникових заростях на висоті до 3500 м над рівнем моря[10]. Садові золотокоси пристосувалися до життя поряд з людиною: їх можна зустріти в парках, садах і на плантацях[11][12].

Поведінка

Садові золотокоси харчуються комахами та іншими безхребетними, а також фруктами, дрібними плазунами і земноводними[13]. Це моногамні та територіальні птахи. Зазвичай пара птахів замймає площу близько 1 га[14]. Гніздо чашоподобіне, розміщується серед чагарників на висоті до 2 м над землею. В кладці 2-3 яйця, які відкладаються з інтервалом в кілька днів. Яйця білуваті, рожевуваті або блакитнуваті, поцятковані рудими плямками, розміром 13×17 мм. Інкубаційний період триває 14-19 днів. Пташенята покидають гніздо на 14-18 день, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 5-7 тижнів. Птахи набувають статевої зрілості у два роки, живуть до десяти років[15].

Садові золотокоси часто стають жертвою гніздового паразитизму з боку червоноволої зозулі.

Галерея

• 
  Гніздо садового золотокоса
• 
  Голова молодого садового золотокоса
• 
  Молодий садовий золотокіс
• 
  Садовий золотокіс з розкритим хвостом
• 
  Садовий золотокіс зі складеним хвостом
• 
  Садовий золотокіс годує червоноволу зозулю

Примітки

1. BirdLife International (2016). Cossypha caffra. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Chittenden, H. та ін. (2012). Roberts geographic variation of southern African birds. Cape Town: JVBBF. с. 202—203. ISBN 978-1-920602-00-0.
4. Gill, E. Leonard; Winterbottom, J.M. (revised) (1975). A first guide to South African birds (вид. 7th). Cape Town: Maskew Miller. с. 63–66. ISBN 0623005964.
5. Keith, Stuart; Urban, Emil K.; Fry, C. Hilary (1992). The Birds of Africa, Volume IV. Academic Press. с. 423—425. ISBN 9780121373047.
6. Britton, P.L., ред. (1980). Birds of East Africa: 749. Cossypha caffra (L.) Robin Chat KTU 893. Nairobi: EANHS. с. 167.
7. Zimmerman, Dale A. та ін. (1999). Birds of Kenya and Northern Tanzania. Princeton University Press. с. 495. ISBN 0691010226.
8. Hockey, P.A.R. та ін. (2005). Roberts Birds of Southern Africa. Cape Town: JVBBF. с. 928—930. ISBN 0-620-340-53-3.
9. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 09 August 2021.
10. Irwin, Michael P. Stuart (1981). The birds of Zimbabwe. Salisbury, Zimbabwe: Quest Pub. с. 271—272. ISBN 0-86925-156-2.
11. Oatley, T. B. SABAP1: Cape Robin (PDF). sabap2.adu.org.za. SABAP. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2011. Процитовано 24 квітня 2016.
12. Ginn, Peter (1981). Birds of the highveld (вид. 3rd impr.). Salisbury: Longman. с. 112. ISBN 0582608902.
13. Cossypha caffra (Cape robin-chat, Cape robin). biodiversity explorer. Iziko Museums. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
14. Tarboton, Warwick (2001). A Guide to the Nests and Eggs of Southern African Birds. Cape Town: Struik. с. 176. ISBN 1-86872-616-9.
15. Paijmans, Dane (August 2016). Long-lived Cape Robin-Chat (Cossypha caffra) (PDF). Bokmakierie (246): 29. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2016. Процитовано 17 листопада 2016.

Джерела

• Ian Sinclair, Phil Hockey and Warwick Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa (Struik 2002) ISBN 1-86872-721-1

Посилання

• Cape Robin Chat [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.] (nominate race), video of song and call vocalizations in western South Africa, Greg Morgan, YouTube
• Cape Robin-Chat, sound recordings [Архівовано 9 серпня 2021 у Wayback Machine.], xeno-canto
• Cape (robin) chat - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.]