У 1909-1912 роках — співробітник журналу «Аполлон», у якому друкує театральні рецензії, хроніку літературного життя. 1909 року знайомиться зі Всеволодом Меєргольдом. Першу п'єсу («Крейсер „Алмаз“», 1910) помітили критики, які відзначили вплив Моріса Метерлінка. Комедію «Звернений принц» поставив Меєргольд 1910 року в театрі «Дім інтермедій». Зноско-Боровський був секундантом Миколи Гумільова на дуелі з Максиміліаном Волошиним у листопаді 1909 року.
Редактор шахових відділів низки газет і журналів («Новий час», «Нива» та інших), збірок «IV Всеросійський шаховий турнір» (1907) і «Міжнародний шаховий конгрес пам'яті М. Чигоріна» (1910). Єдиний з російських майстрів, виграв партію у Хосе Рауля Капабланки під час його гастролей Росією (1913).
1914 року пішов добровольцем на Першу світову війну. Службу проходив у 176-му піхотному Переволоченському полку в чині прапорщика. Тому ж року дістав поранення в бою, перебував на лікуванні в лазареті Олександрівської громади в Петрограді[5]. За заслуги його нагородили орденом Святого Станіслава 3 ступеня з мечами і бантом ВП від 14.02.1915 р.
Під час Громадянської війни жив у Ростові-на-Дону, співпрацював у виданнях Добровольчої армії і місцевій театральній періодиці.
Праці Зноско-Боровського з шахів присвячені проблемам міттельшпіля і ендшпіля, характеристиці видатних шахістів. Його творчість як шахового літератора високо оцінював Набоков.
В. Батура (2016). Шаховий енциклопедичний словник у 2-х томах. Т. 2 (О-Я). Луцьк: Вежа-Друк. с. 756. ISBN978-966-361-748-0.
Тименчик Р. Д. Зноско-Боровский Евгений Александрович // Русские писатели, 1800—1917 : Биографический словарь. Москва : Большая Российская энциклопедия, 1992. Т. 2. С. 347. ISBN 5-85270-064-9.
Российское зарубежье во Франции, 1919—2000 : Биографический словарь : В 3 т. Москва, 2008. Т. 1. С. 598—599.
Анзикеев В. Друг Гумилева, Алехина и Набокова // 64 — Шахматное обозрение. 2009. № 8. С. 86—87.
Соколинский Е. К. Евгений Зноско-Боровский в эмигрантских изданиях // Берега. — 2014. — Вып. 18. — С. 6—15.