Навчився грати у шахи у 6 років, з 14 років виступав у змаганнях, у 17 став національним майстром. Перших великих успіхів досяг у 18 років: виграв першість Угорщини у Тататовароші та був включений до збірної країни для участі у шаховій олімпіаді. У молодості був банківським службовцем, після війни став шахістом-профессіналом. Під час війни знаходився у радянському полоні. До середини 60-х років був найсильнішим шахістом Угорщини (потім першу позицію зайняв Лайош Портіш). Тричі брав участь у турнірах претендентів. 11 разів грав за команду Угорщини на шахових олімпіадах, в тому числі 5 — на першій дошці. 9 разів був чемпіоном Угорщини, виграв більше 20 міжнародних турнірів.
Міжнародний арбітр (1954). Шаховий літератор. Багато ровів був редактором журналу «Мадьяр шаккелет».
Після смерті Л. Сабо його багата шахова бібліотека та архів були передані у дар Клівлендській суспільній библиотеці.
