Рудольф Шпільман
Рудольф Шпільман (нім. Rudolf Spielmann, 5 травня 1883, Відень — 20 серпня 1942, Стокгольм), один з найсильніших шахістів світу на початку ХХ ст. Навчився грати в шахи в дитинстві й мав славу вундеркінда. Від природи був нервовим і вразливим, що зумовило нерівну гру на турнірах. Для гри Шпільмана характерний гострокомбінаційний стиль; він прагнув створювати ускладнення на дошці від початку партії, був «лицарем королівського гамбіту». Завдяки цим якостям Ріхард Реті назвав Шпільмана «останнім романтиком шахів». Мистецтву жертви він присвятив свою роботу «Richtig opfern» (1935; в російському перекладі — «Теория жертвы», М.-Л., 1936). суперечності між творчими та спортивними цілями зумовили нерівну гру Шпільмана на змаганнях. Нарівні з успіхами йому довелося пережити низку невдач: Карлови-Вари (1923) — 17 — 18-е місця, Москва (1925) — 12 — 14-е місця та інші. Під впливом невдач Шпільман змінив свій стиль гри відповідно до вимог часу (залишившись сильним тактиком, став проводити атаки на солідній позиційній основі), відмовився від застосування королівського гамбіту, опублікувавши статтю «Про хворий королівський гамбіт» (російський переклад в журналі «Шаховий листок», 1923). На честь Шпільмана названий варіант захисту Німцовича, який він розробив. Спортивні досягнення
Шпільмана можна справедливо назвати неоромантиком. Його кумирами були Андерсен і Чигорін. Шпільман — останній геній гамбітної гри. Зробив чималий внесок у теорію королівського гамбіту. Мав чудовий комбінаційний зір. Саме внаслідок деякої своєї однобокості найкращих результатів досяг у партіях проти слабких суперників, які губилися в складних позиціях. Після окупації Австрії, Шпільман, бувши євреєм, був змушений втекти до Швеції, де й помер у злиднях. Книги
Література
Посилання
|