Зета (держава)

Зета Зета
1186 – 1496
Герб
Зети/Zent'и: історичні кордони на карті Князівство Зета
Столиця	Шкодер, Подгориця
Мови	давньо сербська (староцерковнослов'янська)
Релігії	Сербська православна церква
Форма правління	монархія
Історичний період	Середньовіччя
• Автономія (вихід із Сербської імперії)	1186
• Сербська деспотовина	1496
Населення
Попередник Наступник Сербська імперія Сербська деспотовина

Історія Чорногорії
Історія Чорногорії
Доісторичний час
Іллірія
Іллірик
Далмація
Превалітанія
Дукля
Князівство Зета
Венеційська Албанія
Санджак Чорногорія
Князь-єпископство
Князівство Чорногорія
Королівство Чорногорія
Зетська бановина
Королівство Чорногорія
Соціалістична Республіка Чорногорія
СФРЮ
Республіка Чорногорія
Сербія і Чорногорія
Чорногорія
Портал «Чорногорія» переглянути обговорити редагувати

Зе́та (чорн. Зета) — середньовічна південнослов'янська держава, князівство, що розташовувалось на заході Балкан на території сучасної Чорногорії.

Згадки

Перша згадка про Зету зустрічається у візантійського хроніста Кевкамена наприкінці XI століття. В літописі Попа Дуклянина Зета згадується в 30-ій главі як центральна частина Верхньої Далмації.

З початку XII століття назва «Зета» все частіше витісняє з вжитку колишню назву країни — Дукля (стара назва зберігається лише в королівському титулі Вукана Неманича).

Історія

Зета та Рашка були об'єднані за часів правління Стефана Немані в одну державу. Довгий час Зета була васалом сербської держави Рашка, нею керували спадкоємці престолу від сербської династії Неманичів.

Зета здобула незалежність в 1356 році, під час поступового розпаду імперії після смерті царя Стефана Уроша IV Душана з династії Неманичів в 1355 році. В другій половині XIV — XV столітті Зетою керували місцеві династії Балшичів та Црноєвичів.

В 1496 році, після втечі з країни останнього монарха Джураджа IV Црноєвича, Зета увійшла до складу Османської імперії.

Правителі

Князівством Зета, розташованим в південній частині сучасної Чорногорії та північній частині сучасної Албанії, навколо Скадарського озера, з 1360-х років і до Османського завоювання в самому кінці 15 століття правили династії Балшичів, Лазаревичів, Бранковичів і Чорноєвичів.

Будинок Балшичів

• Балша I (1356–1362)
• Джурадж I (1362–1378)
• Балша II (1378–1385)
• Джурадж II (1385–1403)
• Балша III (1403–1421)

Дім Лазаревичів

• Стефан Лазаревич (1421–1427)

Дім Бранковичів
1427 року після смерті попереднього правителя, згідно з угодою трон перейшов до представинків Будинку Бранковичів, які успадковують Зетські володіння. Доми Лазаревичів і Бранковичів використовували законне спадкове право, яке вони отримали від Балшичів. У регіоні Верхня Зета (Чорногорія) правив будинок Чорноєвичів.
1456 року останній фортенця у Зеті, укріплення Медун, було завойовано османськими військами султана Мехмеда ІІ.

• Джурадж Бранкович (1427–1456)

Дім Чорноєвичів
Дім Чорноєвичів був династією, яка правляла в середньовічному князівстві Зета, спочатку боролася з династією Балшичів за контроль над Зетою, а потім змінила їх як верховних володарів Зети протягом 14-го та 15-го століть. З другої половини 15-го століття вони відіграватимуть вирішальну роль у існуванні Зети. Усі члени будинку Чорноєвичів титулувалися князями Зети.

• Радич, кінець XIV ст. – 1396
• Джурадж IІІ і Олекса Джурашевич, 1403–1435, правили як васали Венеціанців
• Гойчин Чорноєвич, 1435–1451, васал Джураджа Бранковича
• Стефан І, 1451–1465, з 1452 як васал Венеціанців
• Іван І, 1465–1490
• Джурадж IV, 1490–1496
• Стефан II, 1496–1499, до часу Османського завоювання країни.

Джерела

• J. Jovanović, Stvaranje Crnogorske Države i Razvoj Crnogorske Nacionalnosti, 1947, Cetinje pages 18, 28, 36, 43, and 54-55
• D. Živković, Istorija Crnogorskog Naroda, 1989, Cetinje