За садовим парканом
«За садовим парканом» (англ. Over the Garden Wall) — анімаційний телевізійний мінісеріал, створений Патріком Макгейлом на замовлення Cartoon Network. Головні герої серіалу — два зведених брати, які мандрують через химерний ліс у пошуках шляху додому. Дорогою їм трапляються чудернацькі й дивовижні речі. Основою для серіалу став короткометражний анімаційний фільм «Tome of the Unknown» (укр. Фоліант Невідомого), створений у рамках програми просування короткометражних фільмів студії Cartoon Network Studios. В озвучуванні серіалу взяли участь Елайджа Вуд і Колін Дін, чиїми голосами говорять протагоністи Вірт і Ґреґ відповідно, а також Мелані Лінскі, яка озвучила пташку — блакитника Беатрісу. «По той бік огорожі» був номінований на премію Еммі у двох категоріях, в одній із яких переміг. СюжетГоловні герої — брати Вірт і Ґреґ (Ґреґорі) шукають шлях з загадкового лісу «незвіданих» назад додому, і їм в цьому допомагають старий лісник (озвучений Крістофером Ллойдом) і східна Сіалія, на ім'я Беатріс (озвучена Мелані Лінскі) Список персонажів
Серії
Виробництво«За садовим парканом» створений Патріком Макгейлом, колишнім розкадрувальником «Дивних пригод Флепджека» і креативним директором «Часу пригод». Серіал є адаптацією анімаційної короткометражки Макгейла «Книга невідомості» (2013), яка була створена Cartoon Network Studios як частина ініціативи розвитку анімації короткого метра. Ця короткометражка була показана на міжнародному кінофестивалі в Санта Барбарі у 2014 році й принесла Макгейлу нагороду Брюса Корвіна за найкращу анімацію в секції короткометражних фільмів. Також вона отримала почесну відзнаку на міжнародному анімаційному кінофестивалі в Оттаві у 2013 році, а трохи раніше її показали на кінофестивалі короткометражок в Лос-Анджелесі у 2013 році. Проєкт став першим мінісеріалом каналу, який замовив 10-серійний сезон з прем'єрою на осінь 2014 року. «За садовим парканом» містить оригінальний саундтрек, натхненний музикою американа. Елайджа Вуд знову озвучив одну з головних ролей, Вірта, з оригінальної короткометражки. Серіал вийшов з рейтингом TV-PG. В інтерв'ю в жовтні 2014 року, Макгейл заявив, що дотримувався жанру «комедійної фантастики», він і його команда намагалися зберегти баланс з іншими епізодами, зберегти їх легкими та смішними. У тому ж інтерв'ю Макгейл описує свої джерела натхнення для шоу, що включають дитячу літературу 19 століття, американську музику початку 20-го, а так само відзначив сина, який став якоюсь мірою прототипом Ґреґа. Нагороди
Аналіз і темиВважається, що візуальна естетика мультсеріалу тяжіє до монохромного малярства гризайль, ілюстрацій до роману Дон Кіхота від Поля Гюстава Доре та вінтажних листівок до Гелловіну. Дослідниця Крістіана Уілсі називає[2] «мультсеріал «оригінальною казкою в яскраво-старомодному стилі». На її думку «За садовим парканом» на відміну від більшості екранізованих казок і телевізійних шоу 2000-х років не руйнує і не критикує казкові норми. Естетично ця історія стає засобом для коментування «посттелевізійної доби» та постмодерних адаптацій казок. Використовуючи алюзії на відомі мотиви «За садовим парканом» не подає нам прямих цитат, а запускає механізм угадування через асоціації. При цьому навіть нові сюжетні ходи викликають ефект, ніби глядач спостерігає давно відому, але призабуту історію. Мальовниче золоте кленове листя, гарбузові поля і дикі індички створюють атмосферу Нової Англії. Річкові човни, зруби, маленькі школи з одним класом в будівлі, народні мелодії навіюють образи з «Історії Рутабаги» Карла Сендберга. Похмурий темний ліс підштовхує пригадати твори Марка Твена та літературні легенди Вашингтона Ірвінга, відомого оповіданням «Легенда сонного виярка». Сцена, де Грег підіймається до Хмарного міста і зустрічає там янголів і чарівних тварин – це нагадує сцени з фільму «Чарівник країни Оз» 1939 року випуску. Більша загальна асоціація від мультсеріалу – із казками братів Грімм. Пташка на ім’я «Беатріс» — це можлива алюзія на Беатріче з «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі, яка також виступає подорожньою загробним світом для головного героя. Візуальне відтворення пса у першій серії нагадує портретні риси демонічних псів з британського фольклору, серед яких особливо відомий Чорний Шак. Містечко Потсфілд, до якого герої потрапляють у другій серії, співзвучне з англійською назвою божедомки «Potter's field». Цю смислову спорідненість підтверджує те, що мешканці поселення — мерці. В одній зі сцен вони водять хоровод, що схожий на дійства навколо так званого «травневого дерева» (або «травневого стовпа»), що виконуються різними народами Європи на Вальпургієву ніч. А їхній танок дотичний до «Танцю скелетів»[3] з мультфільму Волта Діснея 1929 року (який входить до списку «50 найвизначніших мультфільмів»). Щоб потрапити на пароплав герої мають заплатити дві монети – саме таку плату мали надати померлі Харону, щоб він переправив їх через річку до Аїду. Алюзію на іншого персонажа античної міфології має відьма Аделаїда. Чаклування за допомогою ниток і ножиць зближує її із мойрою Атропою. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia