|
Захаров Георгій Федорович
Заха́ров Гео́ргій Фе́дорович (23 квітня (5 травня) 1897, с. Шилово, нині Саратовська область — 26 січня 1957, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії, командувач фронтами та арміями у роки Другої світової війни. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання. БіографіяНародився в селянській родині. Учасник Першої світової та громадянської воєн. У Червоній Армії з 1918 року. У 1919 році вступив до РКП(б). Закінчив курси удосконалення командного складу «Постріл», Військову Академію РСЧА імені М. В. Фрунзе (1933) та Військову Академію Генерального Штабу (1939). Із 1939 року — начальник штабу Уральського військового округу. Після початку німецько-радянської війни із військ округу було сформовано 22-гу армію. Генерал-майор Захаров до серпня 1941 року був начальником штабу цієї армії. У серпні-жовтні 1941 року — начальник штабу Брянського фронту. Після поранення командувача фронтом генерал-полковника Єрьоменка виконував до 10 листопада 1941 року обов'язки командувача фронтом. У грудні 1941 — травні 1942 року — заступник командувача військами Західного фронту. У травні 1942 року — начальник штабу Північно-Кавказького напряму. Із 20 травня по серпень 1942 року — начальник штабу Північно-Кавказького фронту, учасник битви за Кавказ. Із 9 серпня 1942 року — заступник командувача Південно-Східного (із 28 вересня — Сталінградського) фронту, учасник Сталінградської битви. Із 1 січня 1943 року — заступник командувача військами Південного фронту. У лютому-липні 1943 року — командувач 51-ї армії, із липня 1943 року — командувач 2-ї гвардійської армії. Відзначився при визволенні Криму. У червні-листопаді 1944 року — командувач 2-го Білоруського фронту. Відзначився при проведенні Білоруської операції. Війська під його командуванням визволили міста Могильов, Чауси, Рудня, Гродно, Білосток, вступили на територію Польщі. Із листопада 1944 року — командувач 4-ї гвардійської армії, із січня 1945 року — заступник командувача військами 4-го Українського фронту. З липня 1945 по червень 1946 року — командувач військ Південно-Уральського військового округу. Потім призначений генерал-інспектором стрілецьких військ Головної інспекції Сухопутних військ. З лютого 1947 до квітня 1950 року — командувач військ Східно-Сибірського військового округу. З квітня 1950 року — начальник курсів «Постріл». З вересня 1954 року — начальник Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ СРСР. Військові звання
Нагороди
Література
Джерела в інтернеті
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_rv.gif)
.svg){kind=small}
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
