Засєда Ігор Іванович
Ігор Іванович Засєда (нар. 12 вересня 1932, Буди, Харківський район, Харківська область, СРСР — пом. 5 листопада 2005, Київ, Україна) — український спортсмен, журналіст, письменник. Учасник XVI Олімпійських ігор у Мельбурні (1956)[1]. Заслужений журналіст УРСР (1981)[2]. БіографіяНародився 12 вересня 1932 року у селищі Буди Харківського району Харківської області[3]. Батько його був інженером, а матір — учителькою[2]. 1950 року помер батько, а 1951 року — матір[2]. Того ж року поступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, який закінчив 1956 року[3]. У вересні 1957 року став завідувачем відділу у редакції видання «Робітнича газета», а вже у 1958 році став членом спілки журналістів[2]. У червні 1971 року вже працював у редакції журналу «Ранок», а у вересні 1974 року став власним кореспондентом українського відділення агенції преси «Новости» (Москва)[2]. У 1986 році, як журналіст, поїхав на місце аварії у Чорнобиль, взяв інтерв'ю в академіка Євгена Веліхова[4][5]. З грудня 1991 року — головний редактор газети «Стадіон»[2]. У січні 1992 року став головою Київської міської організації журналістів[2]. У травні 1994 року став головним редактором газети «Що далі» та «Прес-клуб»[2]. Помер від раку легень 5 листопада 2005 року, у місті Києві.[6] Похований на Лук'янівському цвинтарі. Сім'яДружина — Людмила. Двоє синів — Олексій (1955 р. н.) та Юрій (1962 р. н.)[2]. Молодший син Юрій Засєда — уролог-андролог, доктор медичних наук. Спортивна кар'єраІгор Засєда став бронзовим призером чемпіонату СРСР 1956 року на дистанції 200 м брасом. Того ж року став взяв участь в Олімпійських іграх у Мельбурні, Австралія, посівши у фіналі п'яте місце (200 м брасом)[7]. Творчі здобуткиІгор Засєда є автором та співавтором понад 30 книг, зокрема п'яти романів («Катастрофа», «Выстрел в снежной пустоши», «Из загранкомандировки не возвратился» (1988)[8], «Тайна дела № 963» (1991)[9], «Побратимы»), книги нарисів «Олимпийцы»[2] та інші. Він також є лауреатом премії імені Валентина Пікуля[3]. Нагороди
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia