|
Замок Пільча
Замок Пільча[2] у Смолені (пол. Zamek Pilcza w Smoleniu) — руїни лицарського замку, розташованого на Краківсько-Ченстоховській височині в селі Смолень в гміні Пілиця Заверцянського повіту Сілезького воєводства в Польщі. Замок належить до системи так званих Орлиних Гнізд. ІсторіяОборонні укріплення на замковій горі ймовірно існували вже в другій половині XIII століття, про що може свідчити інформація з хроніки Мацея Стрийковського про спалення у 1304—1305 роках замку Пелчішка (Pelciszka) військами Владислава Локетки, під час війни з Вацлавом ІІ[3]. Однак існує також припущення, що в цьому випадку йшлося про інший замок, наприклад про місцевість Пелчиська в Сандомирській землі[3]. Мурований замок у цьому місці, швидше всього, було споруджено за вказівкою радомського каштеляна Яна чи його сина сандомирського воєводи Оттона з Пілчі гербу Топор[3]. Перший спогад про замок датується 1394 роком, коли було загадано замкового капелана Домініка[4]. 1396 роком датується згадка про бурграфа замку[4]. Після смерті Оттона, у 1382 році, замок успадкувала його дочка Ельжбета, яка пізніше стала третьою дружиною польського короля Владислава Ягайла[4]. Перед тим, як стати дружиною короля у 1417 році, вона вже встигла тричі вийти заміж[3]. У 1414 році власником замку став син Ельжбети від третього шлюбу — Ян Пілецький гербу Леліва, нащадки якого володіли замком впродовж наступних майже 200 років[4] та значно розбудували замок[3]. Після смерті Яна Пілецького, замок успадкував його син, якого звали так само, як батька — руський воєвода Ян Пілецький, який зберігав на замку велику книгозбірню та колекцію творів мистецтва[3]. Після 1570 року замок перейшов у володіння освенцимського каштеляна Войцеха Падневського гербу Новина[4], який однак вже не проживав у замку, а натомість мешкав у садибі біля підніжжя замкової гори, а пізніше — у замку в сусідній Пілиці[3]. У 1587 році замок здобули та частково знищили війська претендента на польський престолМаксиміліана III Австрійського, внаслідок чого відбудова та модернізація замку стала недоцільною[3]. Однак замок впродовж певного часу ще виконував свої оборонні функції, допоки в 1655 році його не здобули та не спалили шведські війська[3]. Від Падневських замок перейшов у власність князів Збаразьких, від тих — до Вишневецьких, а пізніше — до Варшицьких, однак у той час замок вже не мав серйозного господарського та економічного значення[3]. Після Третього поділу Речі Посполитої замок опинився під австрійською владою, тоді було прийнято рішення частково розібрати замкові мури задля побудови пункту прикордонного контролю[3]. Окрім того, свій внесок у руйнування замку зробили також селяни і шукачі скарбів[3]. У 40-их роках XIX століття засновник фабрики "Батавія" Роман Губицький використовував замкову криницю для видобування сировини для своєї фабрики, у той же час він очистив територію замку від сміття та здійснив часткову реставрацію замкової вежі[3]. Чергових руйнувань замок зазнав під час Першої світової війни, коли тут точилися бої між австрійськими та російськими військами[3]. У 50—70-их роках XX століття було здійснено укріплення замку як тривалої руїни[4]. Сучасний станВзимку 2010 році стався обвал західного наріжника замку, внаслідок чого відвідування замку було заборонене[4]. Впродовж 2013—2016 років було здійснено зміцнення замкових мурів, а також частково відбудовано сам замок[3]. В наш час замок відкритий для відвідування туристами, які, окрім іншого, можуть піднятися на замкову вежу з якої відкривається гарний вигляд на околиці[5]. Світлини
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)