Залізобактерії

Струмок із залізобактеріями в Шотландії.

Залізобактерії — бактерії, здатні окислювати двовалентне залізо (Fe ^2+) до тривалентного (Fe ^3+) і використовувати звільнену при цьому енергію для засвоєння вуглецю з вуглекислого газу або карбонатів.

Вони надзвичайно широко поширені як в прісних, так і в морських водоймах, відіграють велику роль в круговороті заліза в природі. Завдяки їх життєдіяльності на дні боліт і морів утворюється величезна кількість відкладених руд заліза і марганцю. Окислення протікає в такий спосіб:

${\displaystyle {\mathsf {4Fe(HCO_{3})_{2}+O_{2}+2H_{2}O\longrightarrow 4Fe(OH)_{3}+8CO_{2}}}}$

В ході цієї реакції виділяється мало енергії, тому залізобактерії окислюють велику кількість двовалентного заліза.

Деякі залізобактерії є літоавтотрофами.

Історія

Залізобактерії були відкриті в 1836 році німецьким науковцем Крістіаном Ернбергом. Ця група мікроорганізмів довго залишалася загадкою. Сам автор нічого певного про знайдені ним мікроби сказати не міг, а в 1843 році оголосив, що це водорості.

Пізніше ними зацікавився український мікробіолог Сергій Миколайович Виноградський. Він в 1888 році і назвав цю групу залізобактеріями.

Acidithiobacillus ferrooxidans^[en] були відкриті в 1950 році (під назвою Thiobacillus ferrooxidans), в подальшому їх використовували в промисловості для виробництва міді[1].

Примітки

1. Jorge Valdés, Inti Pedroso, Raquel Quatrini, Robert J. Dodson, Herve Tettelin, Robert BlakeII, Jonathan A. Eisen and David S. Holmes. Acidithiobacillus ferrooxidans metabolism: from genome sequence to industrial applications // BMC Genomics^[en] : journal. — 2008. — 26 January. — DOI:10.1186/1471-2164-9-597.