Викладав у Львівській та Станиславівській учительських семінаріях (1891–1912).
Літературну діяльність почав як поет (рукопис «Пісні Романа Нечекая», 1866). Вів фольклорно-етнографічні нотатки (зафіксовані в його «Записнику» 1868–1870).
Автор статей із проблем освіти і виховання молоді в газетах «Діло», «Газета школьна», «Школьна часопись», «Ognisko domowe» (польською мовою) та ін., «Спомину про закладини філії „Просвіти“ в Станіславі», кількох підручників. Архів Заклинського, який зберігається у ЛНБ ім. В.Стефаника (ф. 48), містить чимало неопублікованих історико-літературних розвідок («Міжнародні відносини Австрії, Угорщини до північносхідних держав Європи», «Заклинський Корнило», «Про Закарпаття», «Хто був автором „Народних оповідань“ Марка Вовчка?», «Про Желехівського Євгена, вчителя в Станіславі», «Бандитизм на Угорській Руси» та ін.), а також «Фамілійні спогади» й «Щоденник». Дослідник творчості Ю.Федьковича, автор споминів про нього (1901), а також про П.Ніщинського (1903) та І.Нечуя-Левицького (1928). Дослідження Заклинського про «Слово о полку Ігоревім» (1906) високо оцінив Іван Франко.
Твори
Зверята шкодні і пожиточні в господарстві. — Львів, 1879
Географія Руси, ч. 1: Русь Галицька, Буковинська і Угорська. — Львів, 1887
З нашої етнографії. Бойки, гуцули, лемки. Львів, 1887;
Руський буквар для народних шкіл. Львів, 1887;
Про живооплоти і ліси. Львів, 1891;
Наше лихолетє: Історичні оповідання. Львів, 1892;
Чи можна Федьковича Косованом звати? (Слово в обороні правди). Львів, 1895;
Спомини про Федьковича. «ЛНВ», 1901, т. 13, кн. 2;
Спомини про Петра Ніщинського. Там само, 1903, т. 22, ч. 2;
За слідами Федьковича: Записки з прогульки по Буковині. Там само, 1905, т. 31, 32, ч. 2;
Пояснення одного темного місця в «Слові о полку Ігоревім». «ЗНТШ», 1906, т. 71, кн. 3;