Задорожний Василь Богданович

Задорожний Василь Богданович
 Солдат
Загальна інформація
Народження11 жовтня 1965(1965-10-11)
Львів
Смерть9 лютого 2015(2015-02-09) (49 років)
Логвинове
ПохованняЛичаківський цвинтар
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Кавказ»
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Національна гвардія
Формування
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
CMNS: Задорожний Василь Богданович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Задорожний.

Васи́ль Богда́нович Задоро́жний (нар. 11 жовтня 1965(19651011) — 9 лютого 2015) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Проживав з родиною у Львові. Активно брав участь у подіях Революції Гідності, постійно допомагав військовим. З літа 2014-го їздив у зону бойових дій як волонтер. Коли в Артемівську утворили медичну роту Нацгвардії, Василь став водієм «швидкої». Водій-санітар 1-ї окремої медичної роти імені Пирогова Національної гвардії України, військовий шпиталь у центральній лікарні Артемівська.

9 лютого 2015-го машина «швидкої допомоги» їхала назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Задорожний і Лагунов рухалися в медичному автомобілі, Кончевич — у медичному БТРі. Під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута (на той час Артемівськ), потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій Кацабін загинув разом з екіпажем санітарної машини Анатолієм Сулімою та Михайлом Балюком й пораненим молодшим сержантом Олександром Кравченком. Василь зазнав поранень обидвох ніг, травми грудної клітки. Тоді ж загинули Тарас Кончевич, Дмитро Лагунов, Максим Овчарук.

Тіла загиблих кілька разів намагались вивезти з-під обстрілу. Лише 21 лютого вдалось домовитися з терористами про обмін.

Без Василя лишились дружина, донька, двоє внуків.

Похований у Львові 25 лютого 2015-го, Личаківське кладовище, поле почесних поховань.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • відзнака «Народний Герой України» (посмертно, 23.6.2015)
  • пам'ятний нагрудний знак «Медична рота» (посмертно)

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.