Задорожна Любов Василівна

Задорожна Любов Василівна
Загальна інформація
Громадянство	СРСР  Україна
Народження	3 листопада 1942(1942-11-03) (82 роки)  Vysokaja Gora^d, Високогорський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Спорт
Країна	СРСР
Вид спорту	велоспорт
Дисципліна	шосейний велоспорт і велотрекові гонки
Нагороди
Задорожна Любов Василівна у Вікісховищі

Спортивні медалі
Представник  СРСР
Велосипедний спорт
Чемпіонати світу (шосе)
Срібло	Герлен 1967	групова гонка
Срібло	Гап 1972	групова гонка
Чемпіонати світу (трек)
Бронза	Рокур 1963	Індивідуальна гонка переслідування
Бронза	Марсель 1972	Індивідуальна гонка переслідування

Любов Василівна Рябченко, у шлюбі Задорожна (3 листопада 1942(1942листопада03), с. Висока Гора, Татарстан) — радянська та українська велогонщиця, майстер спорту міжнародного класу з треку та шосе (обидва – 1968), заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Біографія

Народилась 3 листопада 1942 року в с. Висока Гора Татарської АРСР.

У 1976 році закінчила Харківський юридичний інститут. Вихованка Бориса Задорожного, з яким одружилася.

Спортивні досягнення

Протягом 15 років входила до складу збірної команди СРСР. У її складі ставала дворазовою срібною призеркою чемпіонатів світу з велоспорту на шосе (1967, 1972 рр.), дворазовою бронзовою призеркою чемпіонатів світу з велоспорту на треку (1963, 1972 р.р.)

15-разова чемпіонка СРСР, переможниця III і IV Спартакіади народів СРСР[1], капітан національної збірної команди з велосипедного спорту на шосе (1962—1972 рр.), рекордсменка світу на дистанціях з треку на 3 км та 20 км, рекордсменка СРСР та України. 8-разова чемпіонка ВЦРПС (1971–72). Виступала за команду спортивного товариства «Спартак» (Харків). Перший тренер – В. Привіс.

За спортивні досягнення удостоєна звання «Заслужений майстер спорту СРСР», нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

Після закінчення виступів з 1961 по 1975 р. — тренерка з велоспорту та інструкторка збірної команди СРСР, 1975–1982 рр. — заступниця директора, 1982–1987 — начальниця відділу ДЮСШ спортивного товариства «Спартак», у 1987—2009 рр. — начальниця навчального відділу обласного відділення спортивного товариства «Україна», від 2009 — директор СДЮШОР з тенісу (усі — Харків)[2].

Примітки

1. Незабутні, буремні двадцяті….: історія фізкультурно-спортивного товариства «Спартак». Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 24 вересня 2017.
2. Сегодня Любви Васильевне Задорожной 70!. http://www.overtime.kharkov.ua. ОверТайм. Харьковский спортивный портал. Процитовано 19 лютого 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |вебсайт= (довідка)

Джерела

1. Ю.І. Грот. Задорожна Любов Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 101(2). — ISBN 978-966-02-5721-4.