Жузеп Пуч-і-Кадафалк

Жузеп Пуч-і-Кадафалк
кат. Josep Puig i Cadafalch
Народження	17 жовтня 1867(1867-10-17) Матаро, провінція Барселона, Каталонія, Іспанія
Смерть	23 грудня 1956(1956-12-23) (89 років) Барселона, Іспанія
Поховання	Cementiri dels Caputxins^d
Країна (підданство)	Іспанія
Навчання	ETSEIB^d, Мадридський університет^[d], Вища технічна школа архітектури Барселони^d і Каталонський політехнічний університет
Діяльність	архітектор, мистецтвознавець, політик, професор
Праця в містах	Барселона
Архітектурний стиль	каталонський модернізм
Найважливіші споруди	Будинок Амальє
Членство	Reial Acadèmia Catalana de Belles Arts de Sant Jordi^d, Secció Històrico-Arqueològica de l’Institut d’Estudis Catalans^d[1] і Американська академія медієвістики[2]
Заклад	Барселонський університет
Нагороди	Premi Martorell^d (1907) почесний доктор Університету Фрайбурга^d (1923) Corresponding Fellow of the Medieval Academy of America^d (1927) doctor honoris causa from the University of Paris^d (1933) honorary doctorate of Barcelona University^d (1934) honorary doctor of the University of Toulouse^d (1949) прийомний син^d (2017)
Батько	Joan Puig i Bruguera^d
Мати	Teresa Cadafalch i Bogunyà^d
Автограф
Жузеп Пуч-і-Кадафалк у Вікісховищі

Жузеп Пуч-і-Кадафалк (17 жовтня 1867, Матаро — 23 грудня 1956, Барселона) — каталонський та іспанський архітектор, один з найважливіших каталонського модернізму.

Життєпис

Жузеп Пуч-і-Кадафалк вивчав архітектуру і точні науки в Барселоні, коли він закінчив навчання, то повернулися в Матаро, де він вступив на посаду міського архітектора у віці лише 24 років. Він залишався на цій посаді протягом п'яти років, за час яких він також побудував свої перші будівлі в Матаро.

Пізніше Пуч-і-Кадафалк був призначений професором у Школі архітектури Барселони, у галузі гідравліки і опору матеріалів. У 1917 році він зайняв пост президента Каталонської співдружності, де він розробив амбітний план освіти і культури й ініціював археологічні розкопки в Емпоріоні. Крім того, за час його головування були побудовані нові дороги, також розвивалося сільське господарство. У 1923 році він був звільнений і замінений Альфонсом Сала.

Пуч-і-Кадафалк був учнем Луїса Доменека-і-Монтанера, і вважається останнім представником модернізму і першим представником новесентизма. На думку деяких експертів, його робота може бути розділена на три періоди:

На «острівці незгоди» на Проїзді Грасія знаходиться Будинок Амальє Жузепа Пуч-і-Кадафалка, праворуч — Будинок Бальо Антоніо Гауді.

• Перший період модерністський. Архітектор використовував як модель котедж каталонської аристократії, до якого додаються скандинавські елементи. До цього періоду відноситься будівлі, як Будинок Амальє, Будинок Марті і, особливо, в Casa de les Punxes або Casa de les Punxes. Всі ці роботи були зроблені між 1895 і 1905 рр.
• Другий період може бути визначений як раціональний ідеалізм, архітектурний напрямок на основі смаків нового дворянства. Будинки спроектовані, виходячи з раціонального і практичного підходу. Представниками цього періоду є Casa Trinxet, Casa Muntades і la Casa Company.
• Третій період монументалістичний, і проходить паралельно з підготовкою та проведенням Всесвітньої виставки в Барселоні (1929), головним архітектором якої був Пуч-і-Кадафалк. У цьому творчому етапі будівлі були натхненні римською архітектурою, яка, втім, поєднувалася з типовими елементами з Валенсії і Андалусії. Стіни жовтого кольору, а також численні стовпці як структурні елементи створюють стиль необароко.

Пуч-і-Кадафалк проявляв великий інтерес до американської архітектури, і навіть спроектував будівлю, Casa Pich, натхненний роботою американського архітектора Луїса Саллівана. Крім роботи архітектором, він зробив важливу роботу як мистецтвознавець і фахівець, написав кілька нарисів про романську і готичну архітектуру в Каталонії, а також був автором численних книг. Під час громадянської війни в Іспанії він був в екзилі в Парижі й читав лекції з історії та архітектурі в багатьох університетах, що принесло йому міжнародне визнання. Пуч-і-Кадафалк отримав звання почесного доктора декількох університетів, включаючи Паризький. Повернувшись до Іспанії, він виявив, що новий політичний режим не дозволяв йому працювати як архітектору, він міг тільки реабілітувати і відновлювати історичні будівлі й пам'ятники. У 1942 році він був призначений президентом Інституту каталонських досліджень, яким він залишався до своєї смерті. Він помер у своєму будинку в Барселоні у віці 89 років.

Головні твори

В Барселоні:

• Casa Martí (1896)
• Будинок Амальє (1898—1900)
• Casa Macaya (1901)
• Casa Muntadas (1901)
• Casa Serra (1903)
• Palau del Baró de Quadras (1904—1906)
• Casa de les Punxes або Casa Terradas (1905)
• Casa Pere Company (1911)
• Fàbrica Casaramona (1911)
• Casa Muley Afid (1914)
• Le Quattro Colonne (1919)
• Casa Pich i Pon (1921)

В інших містах:

• Casa Garí, Аржентона
• Casa Puig i Cadafalch, Аржентона
• Casa Coll i Regàs, Матаро
• Casa Parera, Матаро
• Casa Sisternes, Матаро
• Església de Sant Esteve, Андорра-ла-Велья
• Cantine Codorníu, Сан-Садурні-д'Анойа

Примітки

1. http://apmembres2.iec.cat/detall.aspx?pkMembrePLE=197
2. https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow

Посилання

• Josep Puig i Cadafalch (ісп.)

Мистецтво   Біографії   Каталонія