|
Жозеф Совер
Жозе́ф Сове́р (фр. Joseph Sauveur; 24 березня 1653, Ла-Флеш — 9 липня 1716, Париж) — французький математик і акустик, основоположник музичної акустики. Біографічні даніНародився у сім'ї провінційного нотаріуса. Від народження Совер мав вади слуху і до семи років не говорив[5]. Ще в дитинстві проявив талант до математики. Базову освіту здобув у єзуїтському коледжі Генріха Великого у місті Ла-Флеш. Його дядько погодився фінансувати навчання в Парижі, куди той 1670 року перебрався і де вивчав математику, фізику, анатомію та ботаніку. До 1680 року він був домашнім улюбленцем при дворі короля Людовика XIV, де він читав курси анатомії придворним і розраховував для них шанси у картярській грі під назвою «бассет»[en]. У 1681 році став асистентом французького фізика-гідравліка Едма Маріотта. Під його керівництвом він провів розрахунки до проєкту водопроводу для маєтку Шантії Людовика II Бурбона-Конде. Якраз тоді почав проводити досліди в галузі слухових явищ. З 1686 року обійняв посаду завідувача кафедри математики у Королівському колегіумі.  У 1696 році він став членом Французької академії наук, у 1703 — екзаменатором в Інженерному корпусі. 4 березня 1699 Совер був оголошений «пенсіонером-ветераном» (фр. pensioned veteran) Академії. Він помер у 1716 році. Наукові здобуткиВважається, що він увів термін «акустика», як похідний від давньогрецького слова ακουστός, що означає «здатний бути почутим». Вивчав явище підсилення звуку, запропонував спосіб визначення частоти коливань звуку і першим провів розрахунок довжини звукової хвилі, проводив дослідження коливань струни, першим пояснив феномен обертонів, ґрунтуючись на дослідженнях Марена Мерсенна. Увів поняття «основний тон» при вивченні принципів гармонії і гри на органі[6]. Першим визначив межі чутності звуку. Праці
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
