|
Жилін Євген Володимирович
Євген Володимирович Жилін (нар. 6 січня 1976, Харків, Українська РСР, СРСР — 19 вересня 2016, Горки-2, Одинцовський район, Московська область, Росія[1]) — український колабораціоніст з Росією. Учасник Антимайдану в Харкові. Був власником харківського бійцівського клубу та проросійської громадської організації «Оплот»[2][3][4]. 21 лютого 2014 р. після обстрілу мітингувальників Харківського Євромайдану виїхав з України, був оголошений МВС в кримінальний розшук[5][6][7]. Розслідування діяльності Жиліна є однією з вимог учасників Євромайдану до нової влади[5][6]. Жилін звинувачувався у підпалі автомобілів, у викрадені та побитті учасників Євромадану. За версією російських ЗМІ вбитий невідомим у Москві в поселенні Горки-2 в елітному кафе «Ветерок» пострілом у голову,[8][9] проте, за думкою деяких депутатів, таким чином відбулось інсценування смерті цінного для ФСБ агента[10][11]. БіографіяНародився в Харкові. Батьки Жилін Володимир Тимофійович і Жиліна Олександра Борисівна переїхали до Харкова з Бєлгородської області (Росія), їхні батьки теж росіяни[2]. 1993—1997 рр. — навчався у Харківському університеті внутрішніх справ на факультеті економічної безпеки[2][3]. Перша офіційна робота на харківському танкову заводі ім. Малишева помічником слюсаря[2][12]. По закінченню ВУЗа працював в УБОЗ на посаді оперативного працівника[2]. Після чого перевівся до СБУ[2]. По ув'язненню відновився в УБОЗ, де пропрацював ще 2 роки і у 2010 р. (у віці 34 роки) вийшов на пенсію за вислугою років[2][3]. У березні 2013 Жилін у Харкові планував оголосити збір коштів на пам'ятник Сталіну[13]. Ув'язнення та звинуваченняЗа словами голови Української Гельсінської спілка з прав людини Євгена Захарова справжня причина звільнення з правозахисних органів був арешт через звинувачення у подвійному вбивстві, справу закрили за відсутності доказів[14]. Під час Помаранчевої революції приблизно 3 роки відбував покарання у в'язниці через звинувачення у: замаху на секретаря Харківської міськради (Геннадія Кернеса), перевищені службових повноважень, незаконному застосуванні вибухівки та зброї[2][12]. Згодом, за словами Євгена Жиліна, головний свідок відмовився від попередніх свідчень і Жилін був виправданий[2][12]. Водночас Євген проходив свідком у справі розслідування отруєння В. Ющенка[12]. По тюремному ув'язнені, відновлення Євгена Жиліна на посаді співробітника МВС набуло розголосу після того як Василь Климентьєв в газеті «Новий стиль» опублікував відкритого листа на ім'я прокурора Харкова про неправомірність зачислення на службу МВС Є. Жиліна на підставі того що де-юре кримінальне провадження по ньому не закрите[15]. Згодом головний редактор «Новий стиль» В. Климентьєв зник безвісти[16], зник безвісти головний свідок у справі його зникнення[17], було проведені обшуки у квартирі адвоката Климентьєва, а також в редакції газети «Новий стиль» де були вилучені комп'ютери, після чого газета була змушена закритися. Правозахисники пов'язують смерть В. Климентьєва з Є. Жиліним[14]. З квітня 2014 р. Жилін та «Оплот» підозрюються в підпалюванні автомобілів, викрадені людей під час Євромайдану[18], зокрема Жилін входив до складу групи осіб, які викрали і тортурували Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Вербицький був закатований викрадачами до смерті[19]. У 2015 році Жилін звинувачувався в замаху на Арсена Авакова.[20] Засновник та співвласникУ 2010 році, після звільнення з правоохоронних органів, зареєстрував за одною адресою і під одною назвою «Оплот»: бійцівський клуб, спортивний клуб, супермаркет, благодійний фонд, аудиторську компанію, юридичну компанію, інформаційне агентство[12][14]. Наприкінці 2012 року ввійшов до складу засновників ТОВ «Харківспецнадра»[21]. Ця фірма державні тендери не вигравала, обмежуючись роллю переможеного[21]. Після появи Жиліна «Харківспецнадра» успішно завершила судову тяганину з фірмою «Таміра»[22], за яким жилінська компанія отримала три будівлі у Харкові[21]. До відчуження, за свідченням правозахисника Євгена Захарова, майно намагались захопити силовими методами особи під головуванням Геннадія Кернеса[14][21]. Тим часом свій достаток пояснює:[12]
Жилін також створив ТОВ «Модельне агентство Аліни Архіпової» разом з «Місс Харкова-2010» Аліною Архіповою[21]. Сімейний станОдружений із Коротковою Г. В., діти: Валерія, Катерина, Варвара[3]. Бійцівський клуб і громадська організація «Оплот»«Оплот» — місцева харківська ГО заснована Є. Жиліним в 2010 році на базі бійцівського клубу для протидії героїзації ОУН-УПА[23][24]. Емблема «Оплоту» — носоріг на фоні карти Радянського Союзу[14]. Постійний склад «Оплоту» 350 осіб[14]. Щотижня в приміщенні клубу по вихідних проводять бої без правил[14]. За словами учасника клубу журналісту «Лєнти», приміщення отримали як подарунок від певних спортсменів[14]. Протистояння з об'єднанням «Правий сектор»28 лютого 2014 р. до харківського Майдану прибуло підкріплення у вигляді частини київської сотні Соціал-Національної Асамблеї та Патріота України, що входять до складу Правого сектора[25]. В 19:00 двісті учасників Правого сектора вирушили у напрямку будівлі бійцівського клубу «Оплот», заздалегідь попередивши про візит[25]. На підході, з боку іподрому, який розташований за будівлею клубу по активістах невідомі відкрили вогонь з пістолета ТТ, кулі ні в кого не влучили[24][25]. В клубі нікого не виявилось, окрім кількох осіб, які швидко залишили будівлю через чорний хід[25]. Лідер організації «Патріот України» Андрій Білецький заявив присутнім, що захоплене приміщення буде використовуватись як один із штабів революції[25]. Участь в АнтимайданіЗ «Оплотом» і Жиліним учасники Харківського Євромайдану пов'язують напади молодих людей спортивної зовнішності (тітушок) на активістів і пресу[6]. МВС офіційно підозрює Жиліна та «Оплот» у підпалі автомобілів активістів Євромайдану у Харкові та Києві, а також у викрадені людей[18], зокрема Юрія Вербицького[19]. У період Євромайдану був активістом Антимайдану у Харкові де «Оплот» разом з комуністами охороняли від знесення пам'ятник Леніну, та у Києві куди «Оплот» майже у повному складі виїхали у середині січня 2014 р.[21][23][26]:
Жилін підтвердив наявність особистої травматичної зброї і не виключив її застосування у складі групи осіб[14]. Жилін підтвердив що інформацію отримують від правоохоронних органів, що виконують їхню роботу з метою залишити незаплямовану репутацію міліції і особисте підпорядкування волі очільнику Харкова Геннадія Кернеса[14]. Журналіст «Лєнти» засвідчує і більш неформальні стосунки з міліцією[14]. У лютому 2014 МВС почало кримінальне провадження за низкою статей Кримінального кодексу України, підозрюваним у якому виступає Євген Жилін; створена і направлена до Харкова спеціальна слідчо-оперативна група[6]. Правозахисник Євген Захаров констатує що влада Харкова під керівництвом Геннадія Кернеса та Михайла Добкіна фактично легітимізувала напади «тітушек» на місцевих опозиціонерів:[14]
КредоЗахищав псевдоісторичну правду про Другу світову війну, зокрема Українську Повстанську Армію вважав ворогами, не визнаючи їхню боротьбу проти німецьких окупантів[2][13]. Готував своє населення до можливої війни, готовий був боронити землі що належали Радянському Союзу і сподівався на їхнє возз'єднання[4]. Був активістом руху за звуження використання державного статусу української мови на користь російської[2]. Був прихильником принципів Партії Регіонів у частині того, що регіони повинні бути більш самостійними[2], і, зрештою, був переконаний, що розділення країни — неминучість[12]. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
