Жидель Сергій Петрович

Жидель Сергій Петрович
Жидель Сергій Петрович
Народження	18 липня 1952 ; Лутугине, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	22 липня 2019 (67 років)
	Охтирка, Сумська область, Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1980)
Вчитель	Стороженко Микола Андрійович і Чеканюк Вілен Андрійович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди	;

Жидель Сергій Петрович (нар. 18 липня 1952, Лутугине — пом. 22 липня 2019, Охтирка) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1990 року.

Життєпис

Народився 18 липня 1952 року у містечку Лутугиному (нині місто Луганської області, Україна). 1980 року закінчив Київський державний художній інститут, де навчався зокрема у Миколи Стороженка, Вілена Чеканюка. Здобув кваліфікацію «художник-живописець, педагог»^[1].

Упродовж 1980–2000 років працюва головним художником Луганського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України; у 2002—2004 роках викладав у Луганському коледжі культури та мистецтв. У 2004 році викладав малюнок і живопис у педагогічному університеті китайського міста Юнчин.

Жив у Луганську, в будинку на Південному кварталі, № 3, квартира № 104^[2]. Обирався секретарем та головою Луганської обласної організації Національної спілки художників України.

Переселився з Луганська до Охтирки, де працював викладачем Охтирської дитячої художньої школи імені Тараса Шевченка^[1]. Помер в Охитрці 22 липня 2019 року.

Творчість

Працював у галузі станкового і монументального живопису, станкової графіки. Робив розписи, створював мозаїки та вітражі, які оздоблюють інтер'єри громадських споруд, екстер'єри церков в Луганській та Сумській областях України. Серед робіт:

цикл вітражів у церкві святого Георгія в Охтирці (1996–1999);

розписи

«Пам'яті Х. Дехлеві» у Молодогвардійську (1982);
«Країна казок» у дитячому садку № 63 у Луганську (1988);
«Музика» у музичній школі у Марківці (1989);

мозаїки

«Апостоли» (2000, мозаїчне оздоблення пам'ятного знака «Луганська Богородиця»; у співавторстві);
цикли мозаїк для каплиці святого Георгія у Луганську (2001);
цикли мозаїк для собору святого Володимира Довжанську (2003);

декоративно-паркові скульптури

«Коні» (2003);
«Кам'яне яйце» (2003);
«Степовики» (2003);
цикл «Китай» (2004);

акварелі

«Букет» (1990, папір);
«Юнчин. Кельтова споруда» (2004, папір);

живопис

«Стародавнє місто» (2004, полотно, олія);
«Дівчинка з парасолькою» (2008);
«Ущелина Баксан» (2009).

Брав участь у всесоюзних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1980 року. Персональні виставки відбулися Києві, Юнчині (Китай), Луганську, Лебедині, Сумах, Охтирці.

Відзнаки

Друга премія Всеукраїнського симпозіуму «Гончарство на майданах і в парках України» у селищі Опішні Полтавської області (1998);
Заслужений художник України з 2018 року^[3];
Подяка від прем'єр-міністра України (2018)^[1];
медаль «За жертовність і любов до України» від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (2019)^[1].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г В Охтирці помер заслужений художник України. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
↑ Жидель Сергій Петрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 50.
↑ Указ Президента України від 9 листопада 2018 року № 362/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»

Джерела

Камінний цвіт Луганської землі мовою образотворчого мистецтва: Альбом. К., 2002;
В'ячеславова О. Світ Божий, як Великдень… // Образотворче мистецтво. 2003. № 3;
Художники Луганщини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративне мистецтво: Альбом-каталог. Луганськ, 2008;
О. А. В'ячеславова. Жидель Сергій Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — С. сторінка(-ки). — ISBN 966-02-2074-X.