Живе Білорусь!
Живе́ Білору́сь! (біл. Жыве Беларусь!, Žyvie Biełaruś!) — патріотичний заклик-гасло, спрямований на пробудження національно-громадянських почуттів, консолідацію народу Білорусі на захист свободи, незалежності своєї країни, рідної мови, всієї національної культури[1]. ІсторіяБере витоки від повстанського руху 1863—1864, діяльності його керівника Калиновського, нелегального пароля вільнюської революційної організації: «Люблю Білорусь. — Так взаємно»[1]. Остаточну ідейно-художню завершеність набуває у вірші Янка Купала «Це крик, що живе Білорусь» (1905—1907), варіюється й закріплюється в поетичних та публіцистичних творах багатьох інших письменників, ідеологів національного руху Білорусі[1]. У редакційній замітці «Нашої ниви» (1911, № 9—10) відмічалось:
Цей же заклик-гасло у модифікованому, розгорнутому вигляді — «Хай живе вільна Білорусь!» — Пролунав на Всебілоруському з'їзді 1917 року, набув поширення в суспільно-політичному житті Білоруської Народної Республіки, потім, у радянізованій формі, в БРСР («Хай живе Радянська Білорусь» та ін.)[1][2]. Саме «Живе Білорусь!» вперше зазвучало як політичний національний заклик у 1918 (виступ А. Балицького в Київському університеті, що А. Балицькому ставив у вину С. Вальфсон — «Наука на службі соцдемовської контрреволюції», 1931, С. 45), девіз застосовувався на зборах студентів в 1920-х роках у Празі, пізніше на громадських зборах у Парижі, Вільнюсі[3]. Після Другої світової війни став помітним, невід'ємним елементом політичного й духовного життя білоруської еміграції. Під назвою «Живе Білорусь» виходили журнал, а пізніше так називалася періодика Білоруського визвольного руху (1957—1962, Англія — США), бюлетень БЦР (1976–1986, Німеччина — США). Сприяла покликом «Живе Білорусь!» у Західній Європі діяльність театральної білоруської трупи з цією самою назвою. Ця трупа їздила по Німеччині в 1944—1948 й сотні разів виступала як для білорусів, так і для інших. Заклик «Живе Білорусь!» став стандартним для білоруських скаутів при обов'язковому офіційному скаутському поклику «Напоготові!». Організації молоді, студентські та громадські організації видали десятки жетонів, плакатів, листівок із написами «Живе Білорусь». Організація білорусько-американської молоді прикрасила літні майки написом «Живе Білорусь»[3]. У Білорусі відновлення, суспільна легітимність цього виразу була спричинена розвитком руху Білоруського народного фронту «Відродження», інших громадських організацій[1]. Під девізом «Живе Білорусь!» виходила «Народна газета» — офіційне друковане видання парламенту Білорусі, але в грудні 2020 року газета змінила девіз на «Живи і процвітай, Білорусь!». Після 2000У сучасній Білорусі гасло використовується як патріотичне вітання. Воно, зокрема, стало одним із символів протестів проти режиму Лукашенка та підробки результатів виборів 2020 року. Представники режиму Лукашенка ставляться до нього вкрай негативно. Так, у червні 2021 року МВС запропонувало прирівняти його до нацистської символіки[4]. Під час російського вторгнення в Україну 25 березня 2022 року, на День Волі, білоруські добровольці батальйону імені Кастуся Калиновського склали присягу, текст якої закінчувався словами «Живе Білорусь!»[5]. 10 листопада 2022 року опублікована і набрала чинності постанова Міністерства внутрішніх справ Білорусі №271 від 28 жовтня 2022, якою визначені переліки нацистської символіки та нацистських організацій для потреб закону «Про недопущення реабілітації нацизму». Серед іншого, до переліку нацистської символіки ввійшов вигук біл. «Жыве Беларусь» і відгук біл. «Жыве», що супроводжується підняттям правої руки з розпрямленою долонею[6]. Цікаві факти
Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia