|
Женевський протокол
Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів — це багатосторонній міжнародний договір, підписаний 17 червня 1925. Протокол виходить з того, що «застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів, так само як і будь-якої аналогічної рідини, речовин і процесів, справедливо було засуджено громадською думкою цивілізованого світу» і заборонено у договорах, учасниками яких є більшість країн світу. Було заборонено використання хімічної або бактеріологічної зброї, однак не виробництво, зберігання чи передачу. На цей момент сторонами Протоколу є 137 держав. Протокол не був першою спробою обмежити використання отруйних хімікатів у бойових діях, йому передували, зокрема: Санк-Петербурзька декларація 1868 року, декларація Брюссельської конференції 1874 року, Гаазькі конвенції та декларації 1899 та 1907 років. ІсторіяКраїни-переможниці у Першій світовій війні встановили у Версальському договорі обмеження на виробництво та імпорт хімічної зброї Німеччиною. Згодом, схожі умови були встановлені у мирних угодах з Австрією, Болгарією та Угорщиною[1]. Сполучені Штати зробили невдалу спробу закріпити подібні обмеження під час Вашингтонської морської конференції, та угода не набрала чинності через відмову Франції її ратифікувати через інші обмеження[1]. Під час Женевської конференції 1925 року Сполучені Штати знову запропонували накласти обмеження на експорт хімічної зброї для бойового використання. Франція запропонувала взяти за основу протокол про заборону використання хімічної зброї, а Польща запропонувала поширити обмеження і на біологічну зброю[1]. В результаті, протокол був підписаний 17 червня 1925 року та вступив у силу 8 лютого 1928 року[1]. Примітки
Джерела та література
Див. такожПосилання
|
||||||||||||
