Желеховський Андрій Володимирович
Андрі́й Володими́рович Желехо́вський, також Желехівський (*1882 Лукашівка, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія — †9 травня 1943 Старий Оскол Бєлгородська область, РРФСР, СРСР) — український фізик, електрик. Із 1926 року очільник правління Всеукраїнської асоціації фізиків. Водночас у 1933—1941 роках — декан фізико-математичного факультету. У 1941—1942 роках ректор Харківського державного університету. Один з ініціаторів створення Українського фізико-технічного інституту у Харкові. Жертва сталінського терору. БіографіяАндрій Желаховський народився 1882 року у селі Лукашівка, Київської губернії. Дворянського походження. За національністю українець. Закінчив реальне училище у Києві та поступив у Київський політехнічний інститут. Після навчається на фізико-математичному факультеті Київського університету. Із 1907 року переїжджає до Харкова та завершує вищу освіту у відділені природних наук фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету у 1911 році із спеціальністю фізик. Наукова студентська робота «Термодинамічний потенціал і застосування його до рішення термодинамічних задач» мала визнання премією А. Ф. Павловського. У останній рік студентства зробив на фізичному семінарі кафедри повідомлення із темою «Електронна теорія магнетизму». У 1920—1921 роках професор Академії теоретичних знань. У 1921—1930 професор Харківського ІНО. Від 1923 року — Харківського медичного інституту. З 1926 року очолював правління Всеукраїнської асоціації фізиків та її харківську філію. Від 1927 року — завідувач секції загальної фізики, заступник завідувача Харківської науково-дослідної кафедри фізики, із 1933 по 1936 рік завідувач кафедри експериментальної фізики, згодом це кафедра електроніки та іонічних процесів, водночас із 1933 по 1941 рік — декан фізико-математичного факультету Харківського університету. Один із ініціаторів створення Українського фізико-технічого інституту у Харкові, науковий керівник електровакуумної бригади при ньому, яка займалась виготовлення вакуумних приладів. Не займався політичною діяльністю. Автор перших посібників та підручників з фізики українською мовою для Вищої школи: «Курс фізики» (1932), «Електрика» (1935) та «Фізика» (1933). Видав також «Курс теорії електрики» (1933). Популяризував фізичні науки, написав низку науково-популярних книг та робіт щодо багатьох аспектів застосування фізики у народному господарстві. Публікувався в журналі «Червоний шлях». Зз початку Другої світової війни лишився у Харкові де працював ректором Харківського державного університету із 1941 по 1942 рік. Вже у 1942 році переїхав у місто Грайворон Бєлгородської області, де викладав у середній школі. 22 лютого 1943 заарештований НКВС звинувачений у співпраці з німецькою окупаційною владою. За офіційними даними, помер у тюрмі від висипного тифу. Реабілітований за відсутністю складу злочинів Військовою колегією Верховного суду СРСР у 1962 році. РоботиПідручники:
Окремі статті:
ПрізвищеВ другому тому Енциклопедії українознавства, Словникова частина. — Париж, Нью-Йорк, 1957, міститься словникова стаття Желихівський Андрій,[1] в 11 томі Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Доповнення. — Париж, Нью-Йорк, 1995, паралельно подається прізвище Желехівський.[2] Примітки
Посилання
Головко М. В. Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia