У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Жабче .
Жабче (пол. Żabcze ) — село в Польщі, у гміні Долобичів Грубешівського повіту Люблінського воєводства . Населення — 224 особи (2011[ 1] ).
Історія
1621 року вперше згадується православна церква в селі[ 2] .
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського , у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[ 3] .
У 1921 році село входило до складу гміни Потуржин Томашівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки [ 4] .
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 82 будинки та 527 мешканців, з них[ 4] :
241 чоловік та 286 жінок;
453 православні, 50 римо-католиків, 23 юдеї, 1 християнин інших конфесій;
312 українців, 208 поляків, 7 євреїв.
20 квітня 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[ 2] .
19 березня 1944 року польські шовіністи вбили в селі 23 українців[ 5] . У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписала 281 особа[ 6] . Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі [ 7] . З 16 червня по 15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі Жабчого на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 127 українців[ 7] . У селі залишилося 182 поляки[ 7] .
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства .
Населення
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[ 1] [ 8] :
Загалом
Допрацездатний вік
Працездатний вік
Постпрацездатний вік
Чоловіки
108
25
67
16
Жінки
116
15
61
40
Разом
224
40
128
56
Особистості
Народилися
Примітки
↑ а б в GUS . Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018 .
↑ а б Крип'якевич І. , Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж . — Київ : Родовід, 1997. — С. 140.
↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ . — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych . Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny . 1924. с. 108. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
↑ Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки) . Наше слово . 2 жовтня 2014. Процитовано 26 грудня 2022 .
↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади . — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 422. (пол.)
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS . Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018 .
↑ Яценко Л. І. Курило Юрій Гаврилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8 .