Він був президентом Королівського статистичного товариства в 1955-56,[12] і був нагороджений своїм золотою медаллю Гая в 1955 році. Він був призначений кавалер ордена Британської імперії в 1946 році.
Він був обраним членом Королівського товариства в березні 1966 року.[13] Цитата з обрання його членом товариства:
Відомий у всьому світі як співавтор теорії Неймана-Пірсона для перевірки статистичних гіпотез, і відповідальний за суттєвий внесок у проблеми статистичного виводу і методології, особливо в галузі розробки та використання критерію ймовірного співвідношення. Зіграв провідну роль у справі подальшого застосування статистичних методів — наприклад, у промисловості, а також під час і після війни, в оцінці та випробування зброї.[13]
Праці
По використанню та інтерпретації певних критеріїв випробувань для цілей статистичного висновку (співавтор Єжи Нейман в біометрика, 1928)
Історія статистики в XVII і XVIII століть (1929). Прокоментував версію серії конференції свого батька.
По проблемі найбільш ефективного перевірки статистичних гіпотез (співавтор Єжи Нейман, 1933)
The Application of Statistical Methods to Industrial Standardisation and Quality Control. London: British Standards Institution, Publication Department. 1935.[14]
Карл Пірсон: розуміння деяких аспектів його життя і творчості (1938)
The Selected Papers of E. S. Pearson. Cambridge University Press. 1966.
Дослідження з історії статистики і теорії ймовірностей (1969, співавтор Моріс Джордж Кендалл)
.svg){kind=small}
