Ер-Рамаді (араб.الرمادي) — місто в центральному Іраку, за 110 км на захід від Багдада[1],
на висоті 50 м над рівнем моря
[2].
На північ і захід від Ер-Рамаді протікає річка Євфрат, на схід та південь розташовані передмістя.
Столиця мухафази Анбар[3].
Місто було засноване в 1879 році. Населення Ер-Рамаді складає 874 543 мешканців (2005), за іншими даними — перевищує 400 000
[4]..
Більшість жителів — мусульмани-суніти з племені дулаїм.
Ер-Рамаді є південно-західною вершиною «сунітського трикутника» в Іраку.
Місто займає стратегічне розташування на Євфраті та на дорозі на захід в Сирію та Йорданію.
Це зробило його центром торгівлі, завдяки якій місто досягло значного процвітання.
У листопаді 1917 року під час Першої світової війни тут билися британські війська під командуванням генерала Мода[en]. (Див. Месопотамська кампанія).
Під час окупації Іраку з боку США місто було центром опору.
Оскільки тут проходить основна залізниця, що веде до Сирії, американці довгий час підозрювали, що в Рамаді знаходиться військова база повстанців (Битва за Рамаді).
У травні 2015 року бойовики ІД захопили місто.
28 грудня 2015 року іракський уряд заявив, що зміг відбити Рамаді у ІД
[5].
В місті розташована гребля Рамаді, яка відсікає води Євфрату до озера Ель-Хаббанія.
На початок XXI століття Рамаді мав приблизно 15 км зі сходу на захід і 12 км з півночі на південь.
Центр міста щільно забудований, його оточують численні житлові квартали.
Центр міста обмежений на півночі Євфратом, на сході — передмістями, на півдні — залізницею між Багдадом і Хадітою, а на заході — каналом Хаббанія. Більше передмість є на захід і північний захід від каналу та на північ від Євфрату.
[6]
Центр міста з’єднано з передмістями двома великими мостами, один через Євфрат, а інший через канал, тоді як західне та північне передмістя з’єднані великою магістраллю, яка перетинає Євфрат на північ від міста.
Різні племінні групи живуть в окремих районах у передмістях
[6],
Передмістя широко пересічені каналами, які використовуються для зрошення сільськогосподарських угідь навколо міста.
[7]
Невеликий час від заснування міста означає, що в ньому переважають сучасні бетонні будівлі, переважно дво- або триповерхові з плоскими дахами, але з низкою вищих будівель у центрі міста та те що йому бракує рис, типових для старих іракських міст, таких як касба.
Семиповерхова міська лікарня, побудована японцями, є найвищою будівлею в Рамаді.
Місто сильно постраждало під час війни в Іраку та повстанців.
Багато будівель було зруйновано та стали непридатними для проживання.
[8]
Клімат
Рамаді має спекотний пустельний клімат (BWh) за системою класифікації клімату Кеппена.
Найбільше опадів випадає взимку.
Середньорічна температура становить 22,4 °C. Щорічно випадає близько 115 мм опадів.
У теплі місяці часто відбуваються піщані бурі.
[9]
Рамаді знаходиться на родючій, зрошуваній, алювіальній рівнині, в межах іракського «сунітського трикутника».
Поселення на цьому терені існувало вже до 1836, коли британський дослідник Френсіс Родон Чесні[en] пройшов на паровому катері по Євфрату.
Він описав це поселення як «дуже маленьке містечко» і зазначив, що чорні намети бедуїнів можна побачити вздовж обох берегів річки по всьому шляху від Рамаді до Фаллуджі[11].
Сучасне місто було засноване в 1869 Мідхат-пашею, османським валі (губернатором) Багдада.
Османи прагнули контролювати раніше кочове плем'я дулаїм у рамках програми упокорення бедуїнських племен Іраку за допомогою надання їм спадкових земель, сподіваючись, що це міцніше прив'яже їх до держави
[6][12].
Світові війни
Рамаді двічі був ареною боїв між британцями та турками під час Першої світової війни.
У березні 1917 року турецькі війська відступили з Фаллуджі до Рамаді.
Британська армія генерал-лейтенанта Мода спробувала вибити турецький гарнізон у липні 1917 року, але зазнали труднощів через спеку як вдень, так і вночі.
600 британських солдатів (плюс кавалерія) протистояли 1000 туркам із шістьма гарматами.
Напад британців закінчився поразкою — виснаження, дезорганізація та несподівана піщана буря змусили Мода припинити атаки з великими втратами.
Понад половини з 566 британських втрат були спричинені тепловими ударами
[13].
Мод знову спробував взяти Рамаді у вересні 1917 року.
Атаку генерал-майора Брукінгса було краще організовано, британцям вдалося відрізати туркам шлях до відступу, і багато солдатів турецького гарнізону було вбито або змушено здатися.
Таким чином, англійці змогли взяти Рамаді під контроль
[13].
Рамаді знову став ареною бойових дій під час Другої світової війни після Військового перевороту в Іраку.
Очільник перевороту, Рашид Алі аль-Гайлані, ініціював облогу британської бази ВПС Хаббанія біля Рамаді. Це призвело до британської контратаки та короткої англо-іракської війни.
Іракська бригада захопила Рамаді під приводом навчань.
Британці сформували спеціальну групу військ Habforce[en] і стрімко відбили Хабанію, що дозволило їм відновити контроль над Рамаді
[14].
Післявоєнна історія
Гребля Рамаді[en] була побудована неподалік міста в 1955 році, щоб наповнити водою озеро Ель-Хаббанія[en] на південний схід від міста
[15].
Анбарський університет[en] був заснований у місті в 1987 році, завдяки чому в місті склалася більш ліберальна та світська культура, ніж в інших містах «сунітського трикутника».
[16]
Багато високопосадовців правлячої партії Баас були родом з Рамаді.
Його місцеві еліти тісно пов'язані з режимом.
Племена Анбар у місті та його околицях були значною мірою лояльні до режиму, в Рамаді базувалися підрозділи військових інженерів іракської армії, спецпідрозділи, проживали багато чинних і вищих офіцерів що вийшли на пенсію
[17].
Рамаді був ареною великомасштабних демонстрацій проти Саддама Хусейна в 1995 році, що було унікальним для міст сунітського Іраку, де підтримка Саддама була значною
[16].
Демонстрації були викликані стратою Саддамом видного члена племені Дулаїм, генерала ВПС Мухаммада аль-Мадхлума Дулаїмі та трьох інших офіцерів з Рамаді.
Після їх страти тіла були відправлені до Ер-Рамаді.
Сили безпеки придушили демонстрації, і Саддам згодом ставився до членів племені Дулаїм з недовірою
[18].
Війна в Іраку та іракський повстанський рух
Політика «дебаасифікації» та розформування іракської армії, що проводили США після вторгнення до Іраку у 2003 році, в Рамаді проходили особливо важко через його тісні зв'язки з партією та армією.
Багато високопосадовців та військових діячів міста раптом виявилися виключеними з суспільного життя.
Це призвело до ескалації насильства у місті та початку атак проти коаліційних сил.
В результаті Рамаді став осередком заколоту між 2003 і 2006 роками і сильно постраждав під час війни в Іраку
[17].
Під владою Ісламської держави
15 травня 2015 року Рамаді був захоплений бойовиками ІД.
CNN повідомляло, що бойовики ІД захопили в полон понад 50 співробітників служб безпеки міста під час штурму.
Прапор ІД був піднятий над будівлею мерії Рамаді
[19].
До 17 травня 2015 року Рамаді був повністю захоплений бойовиками ІД
[20].
У листопаді 2015 року іракські урядові війська завершили оточення Рамаді
[21].
22 грудня армія Іраку розпочала операцію із захоплення Рамаді від ІД.
10 лютого 2016 року від іракської влади надійшло останнє повідомлення про повну зачистку міста від військ ІД.
↑Fitzsimmons, Michael. Governance, Identity, and Counterinsurgency: Evidence from Ramadi and Tal Afar (enlarged Edition) (англ.). — Institute of Strategic Studies, 2013. — P. 21. — ISBN 978-1-304-05185-1.