|
Ернст Вільгельм фон Брюке
Ернст Вільгельм фон Брюке (нім. Ernst Wilhelm von Brücke; 1819—1892) — німецький і австрійський лікар, фізіолог і педагог. Фон Брюке був університетським викладачем Зигмунда Фройда. БіографіяЕрнст Вільгельм народився 6 червня 1819 року в Берліні в родині історичного живописця і портретиста Йоганна Готфріда Брюке (нім. Johann Gottfried Brücke; 1796—1873) . Відвідував гімназію в Штральзунді, з 1838 роки вивчав медицину в Берлінському та Гайдельберзькому університетах. 1842 року під керівництвом Йоганн Мюллера захистив у Берліні дисертацію на тему дифузних процесів та отримав ступінь доктора медицини. 1843 року став асистентом Міллера[7] при музеї порівняльної анатомії та прозектором. З 1844 року на посаді приват-доцента викладав нормальну, порівняльну і патологічну анатомію та фізіологію. 1845 року спільно з Емілем Дюбуа-Реймоном заснував у Берліні Німецьке фізичне товариство.[7] З 1846 року був також викладачем анатомії при Академії образотворчих мистецтв. 1848 року став наступником померлого за рік до цього Фрідріха Бурдаха в Кенігсберзькому університеті, на посаді ад'юнкт-професора фізіології.[7]  У 1849—1890 роках фон Брюке був професором фізіології та мікроскопічної анатомії у Віденському університеті, а в 1879—1880 роках обіймав також посаду ректора цього університету. 1849 року Брюке був обраний членом Імператорської академії наук у Відні, а в 1882—1885 роках — віце-президентом цієї академії.[8] Ернст Вільгельм фон Брюке здобув відомість у наукових колах завдяки своїй праці « Anatomische Beschreibung des Augapfels » (« Анатомічний опис очного яблука », Берлін, 1847). Дослідження Брюке очного яблука стали основою для розробки Германом фон Гельмгольцем офтальмоскопа[9] . Пізніше Брюке публікував чимало праць з різних питань анатомії і фізіології, а саме присвячених зору, крові та кровообігу, органам травлення, фізіології мови, почасти в спеціальних журналах, а почасти в « Denkschriften » (Записках) і в « Sitzungsberichte » (Протоколах засідань) Віденської академії. Бруке опублікував також працю « Grundzüge der Physiologie und Systematik der Sprachlaute » («Основи фізіології і систематики звуків мови», Відень, 1866 року, 2-е видання, 1876 рік). Подальші дослідження в сфері мови привели його до публікації статті « Neue Methode der phonetischen Transskription » («Нові методи фонетичної транскрипції», Відень, 1863 г.), в якій він описав метод фонетичної транскрипції, який дозволяв зображати звуки іноземної мови людям, ніколи не чули, як ця мова звучить. Істотним в цьому методі було впровадження нових знаків, які визначали положення органів рота, що діють при вимові звуків. Розвиваючи ідеї Макса Шульце (1825–1874) Брюке трактував протоплазму як важливу складову клітини і, разом з Рудольфом Вірхо, вважав її елементарним живим організмом. Тривалий час залишалися визначальними дослідження Брюке напрямку подразнень, які він проробив на Mimosa pudica. Важливими були його філологічно-естетичні присвячені фонетиці, віршованим розмірам, кольорознавству та образотворчу мистецтву.[9] Ернст Вільгельм фон Брюке помер 7 січня 1892 року в Відні. Праці
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
