Ердмута Софія Саксонська
Ердмута Софія Саксонська (нім. Erdmuthe Sophie von Sachsen, 25 лютого 1644 — 22 червня 1670) — саксонська принцеса з Альбертинської лінії Веттінів, донька курфюрста Саксонії Йоганна Георга II та Магдалени Сибілли Бранденбург-Байройтської, перша дружина маркграфа Бранденбург-Байройту Крістіана Ернста. Авторка церковних гімнів, письменниця, історик. БіографіяНародилась 25 лютого 1644 року у Дрездені. Була другою дитиною та другою донькою в родині курпринца Саксонії Йоганна Георга та його дружини Магдалени Сибілли Бранденбург-Байройтської. Мала молодшого брата Йоганна Георга, старша сестра Сибілла Марія померла немовлям до її народження. Їхній дід з батьківського боку, Йоганн Георг I, в цей час правив Саксонією; дід по материнській лінії, Крістіан, керував Байройтським князівством. У жовтні 1656 року батько успадкував трон Саксонії і став курфюрстом. Двір при ньому відзначався пишністю. Дрезден став європейським центром мистецтва і музики, особливо релігійної. Ердмута Софія отримала ретельну та всебічну освіту у галузі релігії, іноземних мов, історії та математики. Її вихованням, окрім інших, займався придворний проповідник і теолог Якоб Веллер. Вже у віці 11 років принцеса писала церковні гімни і ґрунтовно вивчала державну та релігійну історію. Дівчина була блискучою партією. Її змальовували як гарну, освічену, культурну, привабливу наречену із багатим посагом.[1] У 18 років взяла шлюб із маркграфом Бранденбург-Байройту Крістіаном Ернстом, своїм однолітком. Наречений доводився їй кузеном. Вінчання пройшло 29 жовтня 1662 у Дрездені. З нагоди весілля, яке урочисто святкувалося кілька тижнів, відбулися прем'єри зингшпіля «Софія» Зіґмунда фон Біркена та опери «Париж» Джованні Бонтемпі.[2] Крістіан Ернст презентував молодій дружині замок Кольмдорф. Резиденцією подружжя був Байройтський замок. Дітей не мали. У Байройті маркграфиня, яка вважалася однією з найосвіченіших жінок свого часу, продовжувала активно займатися науковими дослідженнями і щодня після молитви проводила «історичний коледж» (нім. Geschichtskolleg). Її перша робота «Handlung von der Welt Alter, des Heiligen Römischen Reichs Ständen, und derselben Beschaffenheit» була раннім твором епохи Просвітництва, в якому містилася біблійна хронологія, таблиці правителів і список важливих німецьких навчальних закладів. Ердмута Софія критично ставилася до кальвінізму, виступала за баланс між протестантськими та католицькими імперськими володіннями, хоча її посмертно опублікована основна праця «Sonderbare Kirchen-, Staat- und Weltsachen» визнавала чисельну перевагу католицьких станів у рейхстазі. Була близька до буколічної поезії Біркена, чий «Пегнесський квітковий орден» підтримував відносини із «Плодоносним товариством».[2] Разом з тим, розпещеній життям у Дрездені, Ердмуті Софії незабаром, здається, набрид Байройт і, особливо, її шлюб з Крістіаном Ернстом, якого вона набагато перевершувала розумом і красномовством. Жінка мала романи з придворними юнкерами, і маркграф часом прагнув розлучитися.[1] Втім, Ердмута Софія, яка підкреслено пропагувала науку, мистецтво і культуру, користувалася великою популярністю як у Саксонії, так і в Бранденбург-Байройті, і шанувалася як «мати країни».[2] Померла у Байройтському замку в 26-річному віці після тривалої хвороби, пов'язаної з обміном речовин. Була похована у міській кірсі Байройту.[3] Крістіан Ернст за сім місяців після цього одружився з вюртемберзькою принцесою Софією Луїзою. Твори
ГенеалогіяПримітки
Література
Посилання
|