|
Ераст Гуцуляк
Ера́ст Гуцуля́к (3 грудня 1930, Рівне — 2 березня 2013, Торонто[3]) — канадський підприємець, громадський діяч і меценат українського походження. Президент компанії «Medical Pharmacies Group». Засновник Канадського фонду «Дітям Чорнобиля» та голова відділу Конґресу Українців Канади в місті Ошава (1966; 1973—1974), член Ліги українських меценатів. Радник Прем'єр-міністра України (1993). Почесний консул України в Канаді (2004—2013). БіографіяЕраст Гуцуляк народився 3 грудня 1930 року в Рівному в родині українського історика та географа Михайла Гуцуляка. Навчався у Рівненській гімназії. З 1945 по 1948 зі сім'єю перебував у таборах для переміщених осіб у Карлсфельді (під Мюнхеном) та в Берхтесґадені. Улітку 1948 року емігрував разом з родиною до канадського Ванкувера, де працював на різних роботах: мив бідони в молочниці, патрав курей у ресторані, був кельнером. Батько наполягав на продовженні навчання і згодом Ераст закінчив «King Edward High School» і вступив на фармацевтичний факультет університету Британської Колумбії, який закінчив у 1955 році. Отримавши вищу освіту і взявши в кредит ліки, на зекономлені 500 доларів відкрив першу невелику аптеку у місті Ошава, опісля —другу[4].
Аптечний бізнес приносив прибутки. Ераст Гуцуляк заснував і став президентом компанії «Medical Pharmacies Group», яка має мережу аптек у Онтаріо і нараховує в у цій провінції понад шістсот працівників. Його компанія вважається однією з найбільших у Канаді за постачанням ліків для будинків, у яких проживають немічні та старі люди. Гуцуляк у 35 років стає мільйонером[4]. Громадська діяльність у КанадіУ 1989 році підприємець познайомився з Іваном Драчем, Дмитром Павличком, які були діячами Руху і приїжджали до Канади. Після того, як сам відвідав Україну, повернувшись до Канади, в 1990–1994 роках в умовах утворення незалежної України, Ераст Гуцуляк створює і очолює Канадське Товариство Прихильників Руху[5]. Дане Товариство фінансувало діяльність Народного Руху в Україні. Ераст Гуцуляк був одним із засновників та перших членів ради Фонду «Дітям Чорнобиля» в Канаді. У 1966 та з 1973 по 1974 рік обіймав посаду голови відділу Конґресу Українців Канади в місті Ошава. Був головою клубу професіоналістів та підприємців м. Ошави та станичним пластової станиці в Торонто. У 1989 році з ініціативи Ераста Гуцуляка було засновано Катедру Української Культури та Етнографії при Альбертському Університеті з метою збереження досягнень української народної творчості[5]. 10 вересня 1992 року Ераст Гуцуляк придбав за 615 тис. доларів будинок в Оттаві у престижному районі та від імені своєї родини подарував цей будинок Уряду України для того, щоб розмістити в ньому Посольство України в Канаді[5]. У 1992 році був членом організаційного комітету із підготовки та проведення Всесвітнього форуму українців 21-24 серпня 1992 року в Києві у Палаці культури «Україна»[6]. В 1993 році постановою Кабінету Міністрів України Ераста Гуцуляка було призначено радником Прем'єр-міністра України[7]. З 2004 року обіймає посаду Почесного Консула України в Канаді[5]. У 2007 році Ераст Гуцуляк подарував 550 акрів землі в околиці міста Ошави з тим, що цю землю буде перетворено на парк для майбутніх поколінь. Меценатство в УкраїніУкраїна - моя мати, а Канада - моя дружина
Ераст Гуцуляк[8] У 2008 році за ініціативою Ераста Гуцуляка, Конґрес Українців Канади виділив 100 тис. доларів на відзначення роковин жертв Голодомору 1932-33 років. Ераст Гуцуляк також особисто додав 50 тис. доларів. Також Гуцуляк спонсорував випуск таких видань як «Словник співаків України» Івана Лисенка[9] та «Дороги долі» Наталії Негребецької . У 2006 році з метою поширення української мови в Криму, був одним із спонсорів мовно-комп'ютерного конкурсу проведеного Всеукраїнською громадсько-політичною та літературною газетою «Кримська світлиця», яку Ераст передплатив у кожну кримську школу[10]. Спонсорство Острозької академіїВ Україні вистачає заможних людей, які повинні йти нашими слідами. Часом думати не лише про себе, а й про власне коріння й онуків наших онуків. Думати над тим, що людина є вартісною, бо залишає по собі певну пам'ять. А з фінансами якось Бог дає.
Ераст Гуцуляк[3] Співпраця Ераста Гуцуляка з Національним університетом «Острозька академія» розпочалася у 2006 році з фінансування будівництва нового навчального корпусу академії. До комплексу входить вежа імені Ераста та Ярміли Гуцуляків. Під час візиту до Острозької академії Ераст Гуцуляк зазначив[11]:
За внесок у розбудову Острозької академії подружжя Гуцуляків нагородили відзнаками академії — срібними медалями «Василь-Костянтин Острозький», а також присвоїли звання Почесних академіків Острозького академічного братства[3]. В травні 2011 року Ераст Гуцуляк знову приїхав до Острозької академії, де проінспектував будівництво гуманітарного корпусу та поспілкувався з студентами та виділив За благодійну діяльність ректор академії Ігор Пасічник вручив меценату найвищу нагороду академії — золоту медаль князя Костянтина Острозького[12]. Меценат Рівненської гімназіїЕраст Гуцуляк також був меценатом Рівненської гімназії № 1, де колись навчався. Коли у 1994 році відродилась Рівненська гімназія, нею було налагоджено тісні стосунки із паном Гуцуляком. З 1995 року він є частим гостем гімназії. Він створив преміальний фонд для щорічного нагородження учнів — переможців олімпіад, конкурсів Рівненської української гімназії. Меценат подарував для гімназії комп'ютерний клас. До шкільної бібліотеки було передано бібліотеку Гуцуляка Михайла Михайловича і названо його іменем[13]. 17 травня 2011 року, перебуваючи на Рівненщині, Ераст Гуцуляк взяв участь у «Святі талантів», яке проводилося в Рівненській українській гімназії. Він вручив преміальні гранти найкращим гімназистам та педагогам та відкрив кабінет географії імені Михайла Гуцуляка у навчальному закладі[14]. Особисте життяВ 1954 році Ераст одружився з Лідією Фодчук і мали четверо дітей (Рома, Юрко, Марчик і Христина). Лідія була співачкою оперети. Активно займалась гуманітарними справами чоловіка в Україні. Їм довелось пережити загибель сина Марчика у дворічному віці, а 21 січня 1996 року померла дружина Ліда. Згодом Ераст Гуцуляк одружився вдруге з Ярмілою (Долорес) Букою.[15] Син Юрій — віцепрезидент Світового конгресу українців, співвласник Medical Pharmacies Group, президент Фонду Гуцуляка.[16][17] Своє життя Ераст Гуцуляк описав у книзі спогадів «Моя дерев'яна валізка», яку презентував під час одного з візитів до Острозької академії у 2011 році.[18] Нагороди
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
