Емаль

Емаль

Ема́ль (фр. émail, що через франкськ. *smalt сходить до прагерм. *smeltaną, пор. смальта)[1] також скли́ця[2], поли́ва[2] — склоподібний матеріал, який використовують для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовують у техніці емалювання (склення[3], поливання[4]).

Історія

Прототипом емалювання є кольорові вставки із скла, чи дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, які зустрічаються уже в стародавньому Єгипті. Свого розвитку емалювання зазнало в стародавній Греції. В Україні емалювання зустрічається вже у скіфських виробах. Часто, вони виготовлялися греками на замовлення скіфів.

Можна припускати, що у слов'янську культуру техніка емалі прийшла з Візантії. Проте стародавні українські емалі були яскравіші, з характерним білим фоном, що надавав більшої інтенсивності колірній гамі. Поліхромну емаль широко використовували ювеліри Київської Русі у 11-13 ст.

Застосування

Емаль складається із ряду солей, оксидів металів та силікатів, що при випалюванні при високій температурі (500—800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи.

Найпростіша емаль, яку використовують з давніх-давен, складається з суміші кременю, піску, оксиду свинцю, соди або поташу, і бури. Оксид свинцю, та поташ (або сода) є необхідними для покращення блиску емалі, кількість свинцю також визначає її твердість. Бура сприяє кращому змішуванню із окисами металів, які надають емалі різноколірного забарвлення. Бура та сода також визначають пружність емалі (бура зменшує пружність, а поташ, чи сода — збільшує). Всі компоненти повинні знаходитися у відповідному балансі щоб коефіцієнт розширення емалі був близький до коефіцієнта розширення металу основи.

Існує дві основні форми емалі — прозора та непрозора. Під час виробництва емаль спікається у склоподібну масу, яка потім подрібнюється і перетирається на дрібний порох. Розрізняють кілька типів емалі: непрозора, напівпрозора, прозора, опалесцентна.

Існує кілька різноманітних технік емалювання, які використовують у ювелірній промисловості:

• перегородчаста емаль — техніка нанесення емалі, при якій малюнок позначається тонким дротом, напаяним на пластину, а потім отвори, що утворилися, заповнюють емалями різних кольорів, і виріб випалюють.
• вітражна емаль
• художня емаль
• ліможська емаль

Див. також

• Історія ювелірної справи в Україні
• Скло мистецьке
• Глазур

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
2. Пошук. Російсько-українські словники (укр.). 27 жовтня 2009. Процитовано 7 вересня 2023.
3. СКЛЕННЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 7 вересня 2023.
4. ПОЛИВАННЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 7 вересня 2023.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Дольницька М. Емаль // Мистецтво. Л., 1932. Ч. 1.
• Петренко М. Українське золотарство XVI—XVIII ст. К., 1970.
• Чегусова З. Емалевий вибух в Україні // ОМ. 2009. № 3.
• Эмалирование: фритта, шликер, подготовка поверхности металла, охрана окружающей среды: монография / Л. С. Савин, А. Н. Пшинько, Ю. Л. Савин [и др.] ; М-во транспорта и связи Украины, Днепропетр. нац. ун-т ж.-д. транспорта им. В. Лазаряна. − Д. : Изд-во Днепропетр. нац. ун-та ж.-д. транспорта им. В. Лазаряна, 2008. − 335 с. : ил. − Бібліогр. : с. 307−332 (369 назв). − ISBN 966-8471-25-3.
• Мороз І. І. Фарфор, фаянс, майоліка. К., 1975.
• Петрикова Ф. С. Украинский художественный фарфор (кон. 18 — нач. 20 вв.). К., 1985.
• Гегінг З. Ф. Стародавня кераміка. К., 1992.
• Рыбаков Б. Ремесло древней Руси. М. 1948;
• Безпалый Л. Ювелирные изделия. М. 1950;
• Untracht Oppi. Enameling on Metal. Chilton Book Company, NY. 1970.

Посилання

• Емаль [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 407. — 1000 екз.
• Емаль і полива [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Механічні і фізичні властивості вітражної емалі [Архівовано 20 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Інститут вітражної емалі (UK) [Архівовано 22 листопада 2005 у Wayback Machine.]
• Німецька асоціація ювелірів (DE)) [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Онлайн журнал «Скло на металі» (US)
• CIDAE Центр інформації і поширення мистецтва емалювання (ES)
• Товариство голландських емалістів (NL) [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Американське товариство емалістів (US) [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія художнього металу, Декоруючі та орнаментуючі технології [Архівовано 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]