Еліезер Бен-Єгуда

Еліезер Бен-Єгуда
івр. אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніівр. אליעזר יצחק פרלמן
multiple Eliezer Yitzhak Perlman Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився7 січня 1858(1858-01-07)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лужки[d], Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 грудня 1922(1922-12-16)[1][2][…] (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Єрусалим, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
·туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЄврейське кладовище на Оливковій горі Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Османська імперія
 Підмандатна Палестина Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняРосійська імперія
Підмандатна Палестина
Османська Палестина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлексикограф, мовознавець, журналіст, грамматик, редактор газети Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмовознавство Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки«батько» мови іврит
Alma materDaugavpils State Gymnasiumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіврит[1][5], арабська, російська і арамейська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоHebrew Language Committeed (16 грудня 1922) Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіSolomon Naphtali Hertz Jonasd і Gil Hovavd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зДевора Бен-Єгуда[6] і Хемда Бен-Єгуда[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІтамар Бен-Аві і Дола Бен-Єгуда Віттманн Редагувати інформацію у Вікіданих

Еліе́зер Бен-Єгу́да (івр. ‏אֱלִיעֶזֶר בֶּן־יְהוּדָה), при народженні — Лейзер-Іцхок Перельман; 7 січня 1858, с. Лужки, Віленської губернії — 16 грудня 1922, Єрусалим) — єврейський лінгвіст, «батько сучасної мови іврит». Зробив великий внесок у відродження івриту як розмовної мови, видавав перший щотижневик івритом, був засновником Комітету мови іврит, розпочав публікацію першого повного словника мови.

Життєпис

Еліезер Бен-Єгуда зі своєю дружиною Хемдою, 1912 рік

Народився в селищі Лужки Віленської губернії (зараз Шарковщинський район Вітебської області). З трьох років відвідував хедер — єврейську релігійну початкову школу. В дев'ятирічному віці почав вивчати релігійну гебрейську мову, навчився читати Тору й Талмуд. Своє навчання Еліезер продовжив у єшиві, де вивчав не тільки релігійні, а й світські гебрейські тексти. По закінченні реального училища в місті Двінську (зараз Даугавпілс) у 1878 році вступив на навчання до Сорбонського університету в Парижі, де вивчав медицину, а також історію та політику Близького Сходу. В цьому ж університеті надалі вдосконалював гебрейську мову, граматику. Тоді ж він познайомився з сіоністським рухом і почав усвідомлювати важливість відродження національної мови євреїв.

Свої погляди стосовно відродження національної мови висловив у статті «Важливе питання». Оскільки євреї різних країн спілкувалися різними мовами, він вважав відродження національної мови євреїв не тільки корисним і можливим з практичної точки зору, а й заходом консолідації для розбудови нації. З першими сіоністами виїхав до Палестини, де змінив своє ім'я на Еліезер Бен-Єгуда та почав втілювати ідею відродження мови на практиці. В сім'ї єдиною мовою спілкування був іврит, над відродженням якого він працював багато років. Його син Бен-Ціон Бен-Єгуда був першим ізраїльтянином, для кого іврит був рідною мовою, оскільки іншої він не знав і спілкувався тільки нею. Для навчання своїх дітей мови сім'я жила в цілковитій мовній ізоляції, де вживався тільки іврит.

У своїй діяльності в Ерец-Ісраель Бен-Єгуда добився того, щоб у школі, де він викладав, деякі предмети викладалися винятково івритом. У 1884 році під його керівництвом почала виходити газета мовою іврит — «Га-Цеві» («Олень»). У 1890 році засновано «Комітет мови іврит», де він і головував до самої смерті. Комітет, згодом у 1920 році реорганізовано в Академію мови іврит, що зараз є головним центром дослідження та регулювання івриту. З 1910 року працював над словниками івриту, однак не закінчив, оскільки мова продовжувала розвиватися і збільшувався обсяг словникової інформації. 29 жовтня 1922 року іврит, разом з арабською та англійською мовами, проголошено однією з офіційних мов Британського мандату в Палестині. Це сталося великою мірою завдяки клопотанням Бен-Єгуди.

Еліезер Бен-Єгуда помер у Єрусалимі 16 грудня 1922 року від туберкульозу.

Посилання

Примітки

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. לנג י. Daber ʻIvrit! : ḥaye Eliʻezer Ben Yehudah — С. 2. — ISBN 978-965-217-274-7
  5. CONOR.Sl
  6. לנג י. Daber ʻIvrit! : ḥaye Eliʻezer Ben Yehudah — С. 40, 197. — ISBN 978-965-217-274-7
  7. לנג י. Daber ʻIvrit! : ḥaye Eliʻezer Ben Yehudah — С. 208. — ISBN 978-965-217-274-7