Елеонора Ангальт-Цербстська
Елеонора Ангальт-Цербстська (нім. Eleonore von Anhalt-Zerbst, 10 листопада 1608 — 2 листопада 1681) — принцеса Ангальт-Цербстська з династії Асканіїв, донька князя Ангальт-Цербсту Рудольфа та принцеси Брауншвейг-Вольфенбюттельської Доротеї Ядвіґи, дружина герцога Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбургу Фредеріка. БіографіяНародилась 10 листопада 1608 року у Цербсті. Була другою дитиною, що вижила, й другою донькою в родині князя Ангальт-Цербсту Рудольфа та його першої дружини Доротеї Ядвіґи Брауншвейг-Вольфенбюттельської. Мала старшу сестру Доротею. Мешкала родина у Цербсті. Матір померла під час пологів, коли дівчинці був рік. Батько після цього впав у глибоку депресію. Наступного разу він оженився за три роки з Магдалиною Ольденбурзькою. Від цього союзу Елеонора мала єдинокровних брата й сестру. Рудольфа не стало, коли дівчині було 12 років. Правителем Ангальт-Цербсту проголосили її малолітнього брата Йоганна, який мав лише кілька місяців. Регентом князівства став їхній дядько Август Ангальт-Пльоцкау. В Європі в цей час тривала Тридцятилітня війна. У віці 23 років Елеонора взяла шлюб із 50-річним герцогом Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Норбургу Фредеріком. Наречений незадовго перед цим втратив першу дружину та виховував сина. Весілля пройшло 15 лютого 1632 у Нордборзі. Подружжю належав замок Нордборг на острові Альс.[1] Перша дитина пари у травні 1533 року народилася мертвою, однак п'ятеро наступних нащадків пережили батьків:
Фінансовий стан родини був скрутним. У 1657 році землі Нордборгу були пограбовані шведськими військами, а у липні 1658-го — Фредерік пішов з життя. Наступним правителем герцогства став його син від першого шлюбу. Елеонора отримала в якості удовиної резиденції маєток Естергольм.[4] Від 1653 до 1671 року її сповідником був німецький богослов Крістоф Вільгельм Мегандер, який згодом став вікарієм у Зоммерсдорфі. У 1669 році пасинок Елеонори остаточно збанкрутів, і герцогство відійшло данській короні. Герцогиня перед цим встигла видати заміж молодшу доньку. Надалі вона продовжувала жити в своєму маєтку, де і пішла з життя 2 листопада 1681 року. Була похована поруч із чоловіком у церкві Егена.[5] У 1813 році їх перепоховали у каплиці Нордборга.[6] За місяць після смерті Елеонори народилась її перша праонука, Єлизавета Саксен-Мейнінгенська. Генеалогія
Примітки
Література
Посилання
|