Елеонора Вюртемберзька
Елеонора Вюртемберзька (нім. Eleonore von Württemberg, 22 березня 1552 — 12 січня 1618) — принцеса Вюртемберзька з Вюртемберзького дому, донька герцога Вюртембергу Крістофа та принцеси Бранденбург-Ансбахської Анни Марії, дружина першого князя об'єднаного Ангальту Йоакіма Ернста, а після його смерті — ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I. Авторка книг з медицини. БіографіяНародилась 22 березня 1552 року в Тюбінгені. Була шостою дитиною та п'ятою донькою в родині герцога Вюртембергу Крістофа та його дружини Анни Марії Бранденбург-Ансбахської. Мала старшого брата Ебергарда та сестер Ядвіґу, Єлизавету, Сабіну й Емілію. Згодом сімейство поповнилося шістьмома молодшими дітьми, з яких вижили Людвіг, Доротея Марія, Анна та Софія. Втратила батька у 16-річному віці. Матір більше не одружувалася, проте невдовзі закохалася у ландграфа Гессен-Дармштадтського. Згодом перебувала під наглядом, як психічно хвора людина. 18-річна Елеонора була видана заміж за 34-річного князя Ангальту Йоакіма Ернста. Весілля відбулося 9 січня 1571 року у Штутгарті. Наречений був удівцем і мав п'ятьох малолітніх дітей від попередньої дружини. Його змальовували як типового правителя епохи Відродження. Відзначали різнобічну освіченість князя, його майстерність у лицарських вправах, пристрасть до полювання, палку зацікавленість богословськими питаннями та м'який характер.[1] Основною резиденцією пари був замок в Дессау,[2] який до 1580 року розширювався. У подружжя з'явилося десятеро спільних нащадків:
Йоакім Ернст пішов з життя 6 грудня 1586 року. За кілька років Елеонора взяла другий шлюб. 8 лютого 1589 у Штутгарті відбулися її заручини із ландграфом Гессен-Дармштадтським.[3] У 37-річному віці княгиня стала дружиною 41-річного ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I. Весілля пройшло 25 травня 1589 року в Дармштадті. Наречений також був удівцем і мав шестеро дітей від першого шлюбу. Отримав прізвисько Благочесний за вірність вченню Лютера, надзвичайну релігійність і дуже жорсткі моральні принципи. За його правління з країни були вигнані юдеї, проводилися полювання на відьом. Разом з тим, відзначався бережливістю і не залишив після себе боргів.[4] Резиденцією пари став новий ренесансний палац Дармштадта, оточений ровом і бастіонами.[5] Від 1594 року в палаці також містився притулок для сиріт. Мали мисливський замок Краніхштайн на північ від столиці.[6] Полюбляла родина також відбудований замок Ліхтенберг за «здорове повітря».[7][8] У подружжя народився єдиний син:
Елеонора цікавилася різними галузями знань, у тому числі медициною. За допомоги лікаря Ребхольда, написала та видала шість книг з рекомендаціями щодо лікування хвороб. Друкувалася під псевдонімом «Lobesan», що у перекладі з давньонімецької означає похвальна, благочесна. Георг помер у лютому 1596 року. Елеонора певний час мешкала при дворі свого зятя Фрідріха Вільгельма I, герцога Саксен-Веймару. Близько 1601 року повернулася до Гессен-Дармштадту й оселилася у замку Ліхтенберг, своїй удовиній резиденції. Там і померла 12 січня 1618 року. Була похована 10 лютого 1618 року[3] в задній частині крипти під хорами міської церкви Дармштадта.[9] Генеалогія
Примітки
Література
Посилання
|