Елеонора Вюртемберзька

Елеонора Вюртемберзька
нім. Eleonore von Württemberg
Елеонора Вюртемберзька
Елеонора Вюртемберзька
Портрет Елеонори пензля невідомого майстра, 1569
1-а княгиня-консорт Ангальту
Початок правління:9 січня 1571
Кінець правління:6 грудня 1586
Інші титули:ландграфиня-консорт Гессен-Дармштадту (1589—1596)
Попередник:не було
Дата народження:22 березня 1552(1552-03-22)
Місце народження:Тюбінген, герцогство Вюртемберг
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:12 січня 1618(1618-01-12) (65 років)
Місце смерті:замок Ліхтенберг, Гессен-Дармштадт, Священна Римська імперія
ПохованняStadtkirche Darmstadtd
Чоловік:1) Йоакім Ернст
2) Георг I
Діти:Від першого шлюбу: Бернхард, Аґнеса Ядвіґа, Доротея Марія, Август, Рудольф, Йоганн Ернст, Людвіг, Сабіна, Йоакім Крістоф, Анна Софія
Від другого шлюбу: Генріх
Династія:Вюртемберзький дім, Асканії, Гессенський дім
Батько:Крістоф Вюртемберький
Мати:Анна Марія Бранденбург-Ансбахська

Елеонора Вюртемберзька (нім. Eleonore von Württemberg, 22 березня 1552 — 12 січня 1618) — принцеса Вюртемберзька з Вюртемберзького дому, донька герцога Вюртембергу Крістофа та принцеси Бранденбург-Ансбахської Анни Марії, дружина першого князя об'єднаного Ангальту Йоакіма Ернста, а після його смерті — ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I.

Авторка книг з медицини.

Біографія

Народилась 22 березня 1552 року в Тюбінгені. Була шостою дитиною та п'ятою донькою в родині герцога Вюртембергу Крістофа та його дружини Анни Марії Бранденбург-Ансбахської. Мала старшого брата Ебергарда та сестер Ядвіґу, Єлизавету, Сабіну й Емілію. Згодом сімейство поповнилося шістьмома молодшими дітьми, з яких вижили Людвіг, Доротея Марія, Анна та Софія.

Втратила батька у 16-річному віці. Матір більше не одружувалася, проте невдовзі закохалася у ландграфа Гессен-Дармштадтського. Згодом перебувала під наглядом, як психічно хвора людина.

18-річна Елеонора була видана заміж за 34-річного князя Ангальту Йоакіма Ернста. Весілля відбулося 9 січня 1571 року у Штутгарті. Наречений був удівцем і мав п'ятьох малолітніх дітей від попередньої дружини. Його змальовували як типового правителя епохи Відродження. Відзначали різнобічну освіченість князя, його майстерність у лицарських вправах, пристрасть до полювання, палку зацікавленість богословськими питаннями та м'який характер.[1] Основною резиденцією пари був замок в Дессау,[2] який до 1580 року розширювався. У подружжя з'явилося десятеро спільних нащадків:

Потрет Йоакіма Ернста, 1572
  • Бернхард (1571—1596) — полковник верхньосаксонської армії, одруженим не був, дітей не мав;
  • Аґнеса Ядвіґа (1573—1616) — була двічі одружена, мала дев'ятеро дітей від другого шлюбу;
  • Доротея Марія (1574—1617) — дружина герцога Саксен-Веймару Йоганна III, мала дванадцятеро дітей;
  • Август (1575—1653) — князь Ангальт-Пльоцкау, був одружений із Сибіллою Зольмс-Лаубахською, мав восьмеро дітей;
  • Рудольф (1576—1621) — князь Ангальт-Цербсту у 1606—1621 роках, був двічі одруженим, мав четверо дітей від обох шлюбів;
  • Йоганн Ернст (1578—1601) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Людвіг (1579—1650) — князь Ангальт-Кьотену у 1605—1650 роках, був двічі одруженим, мав четверо дітей від обох шлюбів;
  • Сабіна (1580—1599) — одружена не була, дітей не мала;
  • Йоакім Крістоф (1582—1583) — прожив 1 рік;
  • Анна Софія (1584—1652) — дружина графа Шварцбург-Рудольштадту Карла Ґюнтера, дітей не мала.

Йоакім Ернст пішов з життя 6 грудня 1586 року. За кілька років Елеонора взяла другий шлюб. 8 лютого 1589 у Штутгарті відбулися її заручини із ландграфом Гессен-Дармштадтським.[3]

Портрет Елеонори

У 37-річному віці княгиня стала дружиною 41-річного ландграфа Гессен-Дармштадту Георга I. Весілля пройшло 25 травня 1589 року в Дармштадті. Наречений також був удівцем і мав шестеро дітей від першого шлюбу. Отримав прізвисько Благочесний за вірність вченню Лютера, надзвичайну релігійність і дуже жорсткі моральні принципи. За його правління з країни були вигнані юдеї, проводилися полювання на відьом. Разом з тим, відзначався бережливістю і не залишив після себе боргів.[4] Резиденцією пари став новий ренесансний палац Дармштадта, оточений ровом і бастіонами.[5] Від 1594 року в палаці також містився притулок для сиріт. Мали мисливський замок Краніхштайн на північ від столиці.[6] Полюбляла родина також відбудований замок Ліхтенберг за «здорове повітря».[7][8] У подружжя народився єдиний син:

  • Генріх (1590—1601) — прожив 10 років.

Елеонора цікавилася різними галузями знань, у тому числі медициною. За допомоги лікаря Ребхольда, написала та видала шість книг з рекомендаціями щодо лікування хвороб. Друкувалася під псевдонімом «Lobesan», що у перекладі з давньонімецької означає похвальна, благочесна.

Георг помер у лютому 1596 року. Елеонора певний час мешкала при дворі свого зятя Фрідріха Вільгельма I, герцога Саксен-Веймару. Близько 1601 року повернулася до Гессен-Дармштадту й оселилася у замку Ліхтенберг, своїй удовиній резиденції.

Там і померла 12 січня 1618 року. Була похована 10 лютого 1618 року[3] в задній частині крипти під хорами міської церкви Дармштадта.[9]

Генеалогія

Генріх Вюртемберзький
 
Єлизавета Цвайбрюкенська
 
Альбрехт IV
 
Кунігунда Австрійська
 
Фрідріх I
 
Софія Ягеллонка
 
Карл I
 
Анна Саганська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ульріх Вюртемберзький
 
 
 
 
 
Сабіна Баварська
 
 
 
 
 
Георг Бранденбург-Ансбахський
 
 
 
 
 
Ядвіґа Мюнстенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістоф Вюртемберзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Марія Бранденбург-Ансбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ Otto von Heinemann: Joachim Ernst, Fürst von Anhalt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, стор. 69–71 [1] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. ↑ Berent Schwineköper: Joachim Ernst. In: Neue Deutsche Biographie. Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, ISBN 3-428-00191-5, стор. 433 [2] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. ↑ а б Гессенські біографії. Ландгафиня Елеонора [3] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ Walther: Georg I:, Landgraf von Hessen-Darmstadt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 8, Duncker & Humblot, Leipzig 1878, стор. 673 [4] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ Дармштадтський замок [5] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ Офіційний сайт замку Краніхштайн. Історія [6] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. ↑ Історія замку Ліхтенберг [7] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Замок Ліхтенберг [8] [Архівовано 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  9. ↑ Міська церква Дармштадта [9] [Архівовано 27 вересня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

  • Hans-Joachim Böttcher: Lobesan (eigentl.: Prinzessin von Württemberg ..., Eleonore)", in: Bedeutende historische Persönlichkeiten der Dübener Heide, AMF - Nr. 237, 2012, стор. 62–63.

Посилання