ЕксергЕксерг, ексерґ (лат. exergum) — 1) нижній берег реверсу монети або медалі, який часто відокремлюється від зображення горизонтальною лінією; 2) частина легенди; знак монетного двору; напис із зазначенням дати, місця карбування, імені правителя; підпис гравера тощо в полі, обмеженому лінією і краєм монети під центральною фігурою[1][2][3]. Нумізматичний термінСлово ексерг походить від лат. exergum, яке, своєю чергою, від грец. ἐξ ἔργον (за межами роботи)[2]. Зазвичай ексерг розміщений на реверсі внизу, зрідка збоку від голови правителя. Слова чи літери розташовані на прямій лінії, тоді як решта легенди викарбована по колу[1]. На монетах Римської республіки та Ранньої імперії ексергуальні написи позначають або дати консульства, або правління сенату Риму (SC), або подають опис зображення на реверсі. У карбуваннях пізнього римського та візантійського періодів літери в ексерзі зазвичай служать для позначення міст і монетних дворів, у яких вони були викарбувані[1]. Написи на монетах до VII століття винятково латинські. Із часів Іраклія I на монетах зустрічаються вже грецькі. З VIII століття грецькі літери перемішуються з латинськими. З IX століття грецькі написи переважають, а з доби Олексія I Комнена (1081—1118) латинська мова зовсім зникає. З X століття на монеті зазвичай дві легенди: одна стосується зображеного святого, а інша складається з імені й титулу імператора, в якому в VII і IX століттях часто зустрічається епітет «благочестивий» (πίστος). З доби Олексія I другого напису часто немає. Місце карбування завжди позначено початковими літерами: CON, CONS, KONSTAN — Константинополь; CAR, КАР, КАРТ — Карфаген тощо. Рік на монеті не карбували до Юстиніана I. З 538 року літочислення йде за роками правління: ANNO I, II, III тощо — 1, 2, 3 роки правління[1]. Іноді зі знаком монетного двора вибивали SM (лат. Sacra Moneta) — священні (імперські) гроші[4]. Монетні двори мали окремі цехи (лат. officina), які на римських монетах після 274 року позначали латинськими літерами P (для prima — перший), S (secunda — другий), T (tertia — третій), Q (quarta — четвертий), а на візантійських — грецькими Α (1), Β (2), Γ (3), Δ (4), Ε (5), ς (на той час 6), Ζ (7), Η (8) тощо аж до EI (15)[5][4]. Наприклад, «SMKΔ» вказує на четвертий (Δ) цех Кізицького монетного двору[it], який проіснував від часів Галлієна (253–268) й упродовж візантійської доби[6]. Абревіатура в ексерзі на римських і візантійських монетах
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia