В 1952 році пара заснувала Товариство психічних досліджень Нової Англії (NESPR), найстарішу спілку мисливців за привидами в Новій Англії[3]. Воррени написали багато книг про паранормальні явища та власні розслідування різноманітних повідомлень про паранормальні активності. Пара стверджує, що протягом своєї кар'єри дослідили близько 10 тисяч таких випадків[4]. Воррени були одними з перших дослідників привидів у Амітивіллі. Згідно з Ворренами, офіційним сайтом NESPR та декількома іншими джерелами, NESPR використовує велику кількість осіб, зокрема лікарів, дослідників, офіцерів поліції, медсестер, студентів та представників духовенства у своїх розслідуваннях[5][6][7].
Історії про полювання на привидів, популяризовані Ворренами, лягли в основу або надихнули на створення великої кількості художніх і документальних фільмів та телесеріалів, зокрема серію фільмів Жах Амітивілля та Закляття[8].
Американські скептики Перрі ДеАнджеліс і Стівен Новелла, оцінюючи докази Ворренів, описують їх як «улесливі» (англ.blarney). Дослідники паранормальних явищ Джо Ніккел і Бенджамін Редфорд дійшли до висновку, що найвідоміші випадки контакту з привидами в Амітивіллі і Коннектикуті ніколи не траплялись і були вигадані[9].
Як стверджують Воррени, 1968 року дві співмешканки заявили, що в їхню ляльку Реґґеді Енн вселився дух дівчинки під ім'ям Анабель Хіггінс. Оглянувши ляльку, Воррени повідомили, що нею маніпулюють потойбічні сили і помістили її в свій сімейний «Музей окультизму». Легенда про ляльку надихнула на створення декількох фільмів з серії «Закляття» і стала мотивом для багатьох інших[10].
Сім'я Перрон
В 1971 році Воррени заявили, що дім сім'ї Перронів в місті Гаррісвілл (Род-Айленд) був атакований відьмою, яка жила там на початку XIX століття. Згідно з теорією Ворренів, Батшеба Шерман прокляла цю землю, внаслідок чого будь-хто, хто там оселявся помирав жахливою смертю. Ця історія лягла в основу фільму «Закляття» 2013 року. Лоррейн Воррен брала участь в зйомках в ролі консультанта і також з'явилась у фільмі в ролі камео. Репортер газети USA Today описав події, що виступили фактичною основою фільму[11][12].
Одним з найвідоміших розслідувань Ворренів став випадок 1975 року, відомий як «Жах Амітивілля». Пара з Нью-Йорка Джордж і Кеті Латс заявили, що їм не дають спокою жорстокі демонічні сили. Їхня присутність в сімейному домі стала настільки сильною, що змусила пару його покинути. Автори книги «Змова Жаху Амітивілля» Стівен і Роксанна Каплен охарактеризували цей випадок, як «містификація»[13]. Лоррейн Воррен заявила репортеру газети «The Express-Times», що випадок не був містифікацією. Історія лягла в основу книги 1977 року «Жах Амітивілля» і заснованих на ній фільмів жахів 1979 і 2005 років з ідентичною назвою, а також надихнула на подальше створення однойменного кіносеріалу (1979—2017). Версія подій, описана Ворренами згадується у фільмі «Закляття 2» (2016). За твердженнями Бенджаміна Редфорда, ця історія «спростовується очевидцями, слідством та судово-медичними доказами»[14]. В 1979 році юрист Вільям Вебер заявив, що він, Джей Енсон, та мешканці вигадали цю історію жахів «після багатьох пляшок вина»[15][9].
В 1977 році Воррени розслідували справу в Енфілді (північна околиця Лондона), де одна з сімей страждала від переслідування полтергейстом. У той час як деякі незалежні спостерігачі охарактеризували цей інцидент, як містифікацію від дітей «що прагнуть привернути до себе більше уваги», Воррени були впевнені, що справа полягала в «одержимості демонами». Історія надихнула на створення фільму Закляття 2, хоча критики відмічають, що справжня роль Ворренів в інциденті була «набагато менша ніж зображено у фільмі», і що, ніби-то, Воррени з'явились до сім'ї без запрошення і їх не впустили до будинку[16][17][18].
Парапсихолог Ліон Плейфер, що досліджував випадок в Ендфілді разом з Морісом Гроссом[19] також стверджує, що у фільмі роль Ворренів в розслідуванні значно перебільшена. В 2016 році він зазначив, що вони «з'явилися один раз» і Ед Воррен сказав йому: «з цього [випадку] можна отримати багато грошей». Плейфер підтвердив твердження, що Ворренів «не запрошували» до будинку в Енфілді і «доки не прийшов Воррен, ніхто в родині ніколи не чув про них»[20][21].
Арне Джонсон
В 1981 році Арне Джонсона було звинувачено у вбивстві свого орендодавця Алана Боно. Ед і Лоррейн були запрошені в будинок ще до вбивства, щоб допомогти впоратись з одержимістю демоном у молодшого брата нареченої містера Джонсона. Після вбивства Воррени заявили, що містер Джонсон також був одержимим. В суді Джонсон просив виправдальний вирок у зв'язку зі своєю демонічною одержимістю, але безуспішно. Інцидент було описано в 1983 році в книзі Джеральда Бріттла «Диявол в Коннектикуті». Історія також надихнула на створення фільму жахів Закляття 3: За велінням диявола (2021)[22]
Будинок Снедекерів
В 1986 році Ед і Лоррейн відвідавши будинок сім'ї Снедереків у Саутінгтоні (Коннектикут), в якому колись розміщувалась похоронна контора, заявили, що в ньому присутні демони. Випадок був описаний у книзі 1993 року «In a Dark Place: The Story of a True Haunting» і ліг в основу телефільму 2002 року з серії «A Haunting» на телеканалі Discovery. В 2009 році вийшов фільм «Привиди в Коннектикуті», де у дуже вільній формі переповідалась версія подій Ворренів. Письменник в жанрі жахів Рей Гартон, який описував події в будинку сім'ї Снедекерів, пізніше поставив під сумнів правдивість розповідей, що містяться в його книзі, зазначивши: «Та сім'я через серйозні проблеми з алкоголем і наркотиками не змогла викласти свою історію прямо. Я був розчарований — важко писати науково-популярну книгу, коли всі причетні до історії люди розповідають тобі різні версії»[23]. Досліднику паранормальних явищ Бенджаміну Редфорду Гартон так описував Лоррейн: «Якби вона сказала мені, що завтра зранку зійде сонце, я б послухав інші версії»[24].
Сім'я Смерл
Жители Пенсільванії Джек і Жанет Смерли повідомили, що в їхньому будинку відбуваються різноманітні надприродні феномени, включно зі звуками, запахами та видіннями. Дослідивши це місце в 1986 році, Воррени констатували, що дім став пристанищем для трьох духів, а також демона, який, ймовірно, здійснював сексуальне насильство щодо Джека і Жанет[25][26]. Версія подій Смерлів лягла в основу книжки 1986 року під назвою «The Haunted» і телефільму 1991 року з такою ж назвою.
Кладовище Юніон
В книзі Еда Воррена «Graveyard: True Hauntings from an Old New England Cemetery» 1992 року він описує випадок, як йому довелось побачити на кладовищі ЮніонБілу Пані, одягнуту в білу сорочку і чепець. Він також стверджує, що йому вдалось «зафіксувати її присутність» на плівку[27].
Критика
В 1997 році наукові скептики Стівен Новелла і Перрі ДеАнджеліс, що досліджували справи Ворренів в рамках роботи у Товаристві скептиків Нової Англії (NESPR), дали інтерв'ю для газети «Коннектикут Пост». Вони охарактеризували пару, як милих людей, але їхні заяви про демонів і привидів «у кращому разі — безглуздим страханням про привидів, в гіршому — небезпечним шахрайством». Дослідники придбали 12-доларовий квиток і оглянули всі докази існування привидів і духів, які були у Ворренів, подивились відеозаписи та перевірили їхні найкращі підтвердження. Висновок розслідувачів звучав як «Це все надто надумано». У знімках, які їм надали Воррени, вони не помітили нічого потойбічного, лише проблеми, пов'язані з неправильною роботою спалаху. «Вони розповіли … купу небелиць про докази, яких в них більше немає… Вони не проводили достатніх наукових досліджень; у них є заздалегідь визначене пояснення, якого вони дотримуються, в прямому і релігійному сенсі», — зазначає Новелла[28].
В статті газети «Сідней морнінг геральд», де досліджувалось, чи фільми про надприродне дійсно засновані на реальних подіях, це розслідування використовувалось, щоб довести зворотнє. В статті процитовано слова Новелли: «Вони [Воррени] стверджували, що мають наукові докази, які насправді доводять існування привидів. Це звучало як річ, яку можна перевірити і ми вчепились в неї своїми допитливими зубами. Те, що ми виявили — дуже приємна пара, справді щирі люди, але абсолютно ніяких переконливих доказів…»[29]. В той час як і ДеАнджеліс, і Новелла стверджували, що не вважають, що Воррени хотіли комусь нашкодити, вони застерігали, що твердження подібні до тверждень Ворренів спантеличують та вводять в оману суспільство щодо легітимності наукового підходу[30].
Примітки
↑Obituary of Ed Warren. Abriola Parkview Funeral Home. 26 серпня 2006. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.
↑Radford, Ben (2017). Investigating Ghosts: The Scientific Search for Spirits. Corrales, New Mexico: Rhombus Publishing Company. с. 201. ISBN978-0-936455-16-7.
↑Patrick, Mike (24 жовтня 1997). Truth or Scare? Ghost hunters' stories fail to rattle skeptics. № Vol 6. Connecticut Post. с. Front Page, A14.
↑Byrnes, Paul (12 липня 2013). The devil among us. Sydney Morning Herald. Fairfax Publishing. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 грудня 2014.