|
Едвард Елмер Сміт
Едвард Елмер Сміт (англ. Edward Elmer Smith; нар. 2 травня 1890, Шебойген, Вісконсин — пом. 31 серпня 1965 Сісайд, Орегон) — американський письменник-фантаст, найбільш відомий за серіями книг «Небесний жайворонок» (англ. «Skylark») і «Ленсмен» (англ. «Lensman»), які номінувались на відомі літературні премії. Один з перших письменників в жанрі космічної опери. В 2004 році занесений до Зали слави наукової фантастики і фентезі. Окрім письменництва працював в харчовій галузі. БіографіяЕдвард Елмер Сміт народився в Шебойгені, штат Вісконсин, в родині Фреда і Керолін Сміт — пресвітеріанців англійського походження.[1][2] Мати була вчителькою, а батько моряком[3], зимою після народження Едварда вони переїхали в Спокен (Вашингтон)[4][5]. В 1902 році родина переїхала в Шонеквотін[6] (в окрузі Кутенай, штат Айдахо), а згодом в сусідній округ Боннер де займались фермерством.[7] Загалом в родини було п'ять дітей.[3] Спочатку Сміт працював робочим, доки не пошкодив зап'ястя під час пожежі коли йому було 19. Згодом він почав вчитись в університеті Айдахо (В 1984 році його помістили в Зал слави випускників університету[8]) Спочатку він пішов на підготовчі курси університету в 1907, а в 1914 році закінчив з двома дипломами з хімічної інженерії. Він був президентом хімічного гуртка, шахового гуртка, грав на мандоліні і гітарі і грав в оперетах Гілбетра і Саллівана.[9] 5 жовтня 1915 року він одружився з Джин Крейг МакДугл в столиці штату — місті Бойсе[10]. Вони мали трьох дітей: Родерік (3 червня 1918, працював інженером в Lockheed Corporation), Верна Джин (25 серпня 1920, пізніше Верна Сміт Трестрейл) і Клариса (13 грудні 1921).[11] Після коледжу Едвард працював молодшим хіміком в Національному інституті стандартів і технологій в Вашингтоні, розробляючи стандарти для масла і устриць.[12] Можливо він служив лейтенантом в армії протягом Першої Світової війни, але деталі невідомі.[13] Його послужна картка показує що він просив звільнення з служби через дружину з дітьми і можливість бути корисним як цивільний інженер.[14] В 1915 році колишній одногрупник Карл Гербі запропонував Сміту записати свої ідеї про подорожі в космосі, які вони обговорювали. Сміт зацікавився, але боявся що для написання творів необхідно буде ще добавити романтичні елементи, в здатності писати які сам він сумнівався. Дружна Гербі запропонувала свою допомогу в цьому питанні і Сміт вирішив спробувати. Приблизно третина майбутнього роману «Небесний жайворонок в космосі» (англ. «The Skylark of Space») було написано до 1916 року коли Сміт і Гербі покинули цю справу.[15][16] В 1917 році Едвард Сміт отримав ступінь магістра хімії в університеті Джорджа Вашингтона[6], а в 1918 захистив PhD в хімічній інженерії, по темі харчової промисловості. Його дисертація «The effect of bleaching with oxides of nitrogen upon the baking quality and commercial value of wheat flour»[17] була опублікована в 1919 році. В цьому році його запросили на посаду головного інженера в компанії F. W. Stock & Sons (Хілсдейл, Мічиган), яка працювала над виробництвом тіста для пончиків.[1] Письменницька кар'єра Після переїзду до Мічигана, під час виховання дитини (мабуть Родеріка) за відсутності дружини він відновив роботу над «Небесний жайворонок в космосі» і завершив написання в 1920 році. Він намагався продати твір в багатьох видавців і журналів, витративши на пошту більше ніж згодом отримав в результаті видання. Боб Девіс, директор журналу Argosy, в листі-відмові написав, що хоча особисто йому твір сподобався, але це занадто для його читачів.[18] Сміт почав роботу над продовженням («Небесний жайворонок Три» (англ. «Skylark Three»)) ще до опублікування першого роману[19]. А аж в квітні 1927 році перший роман був куплений журналом Amazing Stories за $75, згодом сума зросла до $125. Роман був опублікований в трьох випусках (серпень-жовтень 1928) і мав великий успіх, і від Сміта відразу почали просити продовження. Місіс Гербі не була зацікавлена в продовженні співпраці і Сміт працював над романом «Небесний жайворонок Три» сам. Роман був опублікований в трьох частинах (серпень-жовтень 1930), і попав на обкладинку серпневого випуску. Цей роман теж мав успіх в читачів.[20] Далі Сміт почав працювати над твором, який мав почати нову фантастичну серію, це був роман «Космічні гончі МПК» (англ. «Spacehounds of IPC»), який він завершив осінню 1930. В романі він уникав надто ненаукових ідей, які були присутні в романах про Жайворонка, і вважав твір справді науковим. Роман був опублікований з липневого по вересневий випуск Amazing Stories. Проте читачі скаржились на те що всі події роману відбуваються в Сонячній системі і редактор журналу з ними погоджувався. Тому коли Сміту робили пропозицію з журналу Astounding Stories на наступний його твір, її висунули з умовою що це не може бути продовження «Космічних гончих».[21] Тому наступним романом став твір в новому всесвіті «Трипланетний» (англ. «Triplanetary»), який не був надто науковий і допускав багато неточностей. Твір мав публікуватися в березневому випуску «Astounding Stories», але через фінансові проблеми цього не сталося. В журналі Wonder Stories теж відмовились публікувати роман, проте згодом редактор жалкував про це.[22] Врешті роман був опублікований в Amazing Stories з лютневого випуску 1934 року. Після прийняття роману Сміту запропонували написати ще один роман по «Небесному жайворонку» для Astounding Stories. Тому зимою 1933—1934 Сміт працював над «Небесним жайворонком з Валерону» (англ. «The Skylark of Valeron»), і роман був успішно опублікований в Astounding Stories (випуски з серпня 1934 по лютий 1935).[23] Ще в 1927 році Сміт почав розмірковувати над «космічним поліцейським романом», але тільки в 1936 він написав короткий опис майбутніх романів. Журнал Astounding Stories висловив зацікавлення в майбутній купівлі романів. В результаті був написаний твір «Галактичний патруль» (англ. «Galactic Patrol»), який видавався з вересня 1937 до лютого 1938. На відміну від перевидання роману в 1950, він відбувався в іншому всесвіті ніж «Трипланетний». В цей час він також писав деякі частини до останнього роману серії «Діти Ленс» (англ. «Children of the Lens»), проте він не був опублікований аж до 1947 року.[24][25] «Сірий ленсмен» (англ. «Gray Lensman»)[26] опублікувався в Astounding Stories з жовтня 1939 року по грудень 1940. Цей роман був дуже добре сприйнятий, а Джон Вуд Кемпбелл в грудні 1939 навіть писав що жовтневий випуск «Astounding» був найкращим за весь час існування журналу.[27] Е. Е. Сміт був запрошений як почесний гість на другому всесвітньому конвенті любителів наукової (англ. World Science Fiction Convention) фантастики в Чикаго в 1940. Під час Другої світової війни Сміт працював на армію США. В цей час він дещо переписав версію «Трипланетний», через свій досвід роботи на фабриці боєприпасів. Після війни Сміт працював на J. W. Allen Company (виробник тіста) аж до виходу на пенсію в 1957. Варто зазначити, що в цей час було перевидано весь цикл книг про Ленсмена в «правильному» порядку і з невеликими змінами. Після звільнення з роботи Сміт разом з дружиною проживав в місті Клірвотер, штат Флорида, щоліта переїжджав в трейлері до Сісайду, штат Орегон, по дорозі часто заїжджаючи на різноманітні події для любителів фантастики. В 1963 році його внесли в зал слави фантастики Першого фендому на 21 WorldCon в Вашингтоні. Протягом цього часу він написав ще декілька окремих романів, а з червня по жовтень в журналі If вийшов «Небесний жайворонок Дюкесн» (англ. «Skylark DuQuesne») — четверта частина серії. Бібліографія  Оскільки Едвард Елмер Сміт помер в 1965 році, його твори з'явилися в суспільному надбанні в країнах, де тривалість прав на твір 50 років після смерті. Це загалом не включає видані посмертно твори. В США в суспільному надбанні також опинилися твори видані до 1923 року і на які не було поновлено авторське право. Серії творівЛенсмен (англ. Lensman)
Небесний жайворонок (англ. Skylark)
Підпростір (англ. Subspace)
Інші твори
Вплив і визнання Романи Едварда Сміта вважаються класичною космічною оперою, і а його самого Артур Кларк називав першою Нова наукової фантастики 20-того століття[28]. Роберт Гайнлайн говорив, що Сміт мав найбільший вплив на нього[29]. Серія романів «Ленсман» була одною з п'яти фіналістів на нагороду за найкращу науково-фантастичну серію всіх часів (WorldCon 1966), але тоді перемогла Фундація Айзека Азімова. В 1966 році роман «Небесний жайворонок Дюкесн» номінувався на премію Г'юго. А з вводом Ретроспективої премії Г'юго на неї номінувались ще чотири його романи («Галактичний патруль» — 2014, «Сірий ленсмен» — 2016, «Другорядний ленсмен» — 2018 і «Перший ленсмен» в 2001). В 2004 році його ім'я було внесено в Залу слави наукової фантастики і фентезі. Про вигадані світи Сміта писали і інші автори. Зокрема 14 липня 1965 року Сміт дав письмовий дозвіл Вільяму Еллерту продовжувати історію «Ленсменів», таким чином вийшли романи останнього «Місячний старатель» (англ. «Moon Prospector») в 1965 і «Новий ленсмен» (англ. «New Lensman») в 1976. Також дозвіл мав давній друг Сміта, Дейв Кайл, який написав ще три романи в серії про ленсменів не людей: «Драконячий ленсмен» (англ. «Dragon Lensman»); «Ленсмен з Рігелю» (англ. «Lensman from Rigel»); «Z-ленсмен» (англ. «Z-Lensman»). Американський письменник-фантаст Стівен Голдін розширив повість «Імперська зірка» до роману, і написав ще дев'ять книг продовжень.[30] Гордон Еклунд теж розширив повість Сміта, «Тедрік», і три романи продовження.[31] Варто зазначити, що сам Сміт дописав роман «Повелителі космосу» (англ. «Masters of Space», 1961) за фантастом Еверетом Евансом який помер в 1958. Рендалл Гаррет написав пародію «Закулісний ленсмен» (англ. «Backstage Lensman»), яка в свій час сподобалась Сміту, також пародією на твори Сміта є твір Гаррі Гаррісона «Star Smashers of the Galaxy Rangers». Творами Сміта також надихались Джордж Лукас і Майкл Стражинський (сценарист серіалу Вавилон-5)[32], останній міг навіть стати сценаристом фільму по мотивах творів Сміта, але його виробництво не було почате через малу фінансову вигоду.[33] Стів Рассел написав одну з перших комп'ютерних ігор Spacewar! надихаючись космічними битвами з Ленсмена і існує книга для настільної гри GURPS по мотивах Ленсмена. Джерела
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
