Діти дивляться на нас
«Діти дивляться на нас» (італ. I bambini ci guardano) — італійський фільм-драма 1944 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сікою за романом Чезаре Джуліо Віоли «Пріко» (італ. Prico, 1924). Це перший драматичний фільм Де Сіки, перший знятий ним фільм, де він не грає сам і перший досвід співпраці з Чезаре Дзаваттіні[1]. СюжетЧотирирічний Пріко дуже переживає через те, що його мати Ніна пішла з коханцем Роберто. Його батько Андреа посилає хлопчика до тітки. Від неї Пріко переїжджає до бабусі. Коли хлопчик захворює до нього повертається мати. Ніна присягається забути Роберто, як би той не прагнув зустрітися з нею. Уся сім'я, сподіваючись на відновлення, від'їжджає на вихідні в Італійську Рив'єру. Після того, як Андреа покинув їх через роботу, Ніна знову зустрічається з Роберто. Приголомшений клятвопорушенням матері Прфко втігає, проте поліцейські знаходять його і привозять назад. Повернувшись в рідне місто, перед тим, як увійти до будинку Ніна, пославшись на виконання доручення, відправляє Пріко до батька. Незабаром разом з Андреа хлопчик розуміє справжню причину відсутності матері. Приголомшений новою втечею дружини, Андреа посилає сина в школу-інтернат, а сам здійснює самогубство. Про смерть батька Пріко дізнається в школі, куди приїжджають Ніна і вірна гувернантка Аньєз, щоб хлопчикові було не так болісно. Пріко знаходить розраду в товаристві служниці. У ролях
Знімальна група
ПриміткиДжерела
Посилання
|