Дін Рід
Дін Рід (англ. Dean Cyril Reed; нар.22 вересня 1938, Денвер — пом.13 червня 1986, Східний Берлін) — американський співак, кіноактор[1], кінорежисер і громадський активіст, популярний в 1970-х роках у країнах Латинської Америки, та свого часу відомий у соціалістичних країнах Східної Європи, насамперед в НДР та СРСР, але майже зовсім невідомий у себе на батьківщині, у США. В СРСР йому присвоїли прізвисько «червоний ковбой», у Східній Європі його прозвали «червоним Елвісом». Радянська пропаганда використовувала Діна Ріда як «агітатора проти капіталізму — за соціалізм» та «міжнародного борця за мир». Сам себе він подавав як «патріота США» та «марксиста». БіографіяУ шкільні роки він активно займався аматорським спортом, головним чином плаванням та бігом на великі дистанції, був чемпіоном свого штату серед юнаків. 1958 року приїхав до Каліфорнії і підписав контракт з музичною студією Capitol Records[2]. Студія забезпечила йому рекламу, він став співаком, записав декілька платівок, з'являвся на національному телебаченні й здобув певну популярність. Проте справді популярними його пісні стали в Південній Америці. Після кількох дуже успішних гастролей по країнах Латинської Америки він вирішив залишитися в Аргентині. Там він записував альбоми, знімався у фільмах і вів свою власну телепередачу. Але його ліві погляди та політична активність (зокрема, Рід виступав за заборону ядерної зброї, проти війни у В'єтнамі, влаштовував концерти, весь збір від яких йшов ув'язненим) не подобалися правим силам Аргентини, і під їх тиском в 1966 році Дін Рід був вимушений виїхати з країни. Кілька років він прожив в Римі, де активно знімався в так званих «спагеті-вестернах» — «ковбойських» фільмах про американський Дикий Захід італійського виробництва. Пізніше почав зніматися в СРСР і країнах Східної Європи, де також був дуже популярним (вперше приїхав в СРСР у 1965 році). У 1971 році опублікував критичного «відкритого листа» Олександру Солженіцину (якого тоді цькували в СРСР КДБ ЦК КПРС та радянські ЗМІ), в якому докоряв письменника-дисидента та колишнього зека у нерозумінні «переваг соціалізму» та «непатріотизмі». Цей лист був широко надрукований у радянських газетах. З 1973 року Дін Рід перебрався до НДР, де одружився зі східно-німецькою акторкою Ренате Блюме (у шлюбі Ренате Блюме-Рід), яка як стало пізніше відомо мала тісні стосунки із Штазі, та оселився в особняку на березі Зойтенського озера у фешенебельному передмісті Східного Берліна. Він продовжував співати, зніматися у кіно, а також знімав власні фільми, не полишаючи й політичної діяльності. Найвідомішим його фільмом став «Співак»[3] — біографічний фільм про чилійського друга Діна Ріда, співака Віктора Хару, який був убитий піночетівцями після військового перевороту в Чилі 1973-го року. Попри свої ліві переконання (сам Рід називав себе «марксистом»), Дін Рід ніколи не вступав в комуністичну партію (зокрема в країні свого постійного мешкання — соціалістичній НДР) і завжди підкреслював свою любов до США. СмертьОстанній виступ співака відбувся у квітні 1986 — це було інтерв'ю телепрограмі «60 Хвилин» американського телеканалу CBS, в якому Рід вчергове захищав Берлінський мур та звинуватив президента Рональда Рейгана в «державному тероризмі». 13 червня 1986 року його було знайдено мертвим в озері на мілководді неподалік від його вілли в Східному Берліні. Спочатку були поширені плітки, що він «потонув». Ця версія мала мало спільного з реальністю — було широко відомо, що з 17 років Рід був чемпіоном з плавання і завжди почувався в воді «як риба». Згодом з'явилася «офіційна інформація» про те, що співак був знайдений з перерізаними артеріями та великою дозою таблеток снодійного в шлунку. Також була пред'явлена «передсмертна записка» на 15 аркушах, чомусь написана нерівними великими літерами[4]. Сім'я співака не вірила у версію «самогубство» і вважала, що його вбила служба безпеки НДР Штазі. Незадовго до смерті співак поділився з друзями своїм бажанням повернутися до США. В розсекречених архівах Штазі дослідники знайшли документи негласного нагляду за Рідом лише до 1977 року, решта виявилася «втраченою».[5] Фільмографія
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia