Дінабург Ганна Давидівна
Ганна Давидівна Дінабург (27 лютого 1899, Конотоп, Чернігівська губернія — 2 лютого 1984, Київ) — український радянський науковець, невролог. Доктор медичних наук (1941), професор (1947). БіографіяУ 1921 році закінчила Київський медичний інститут. З 1930 року працювала в Київському медичному інституті асистентом, пізніше доцентом. Одночасно з 1934 року працювала у відділі патологічної анатомії Інституту фізіології АН УРСР. У 1940—1944, 1946—1950[2], 1954—1967 роках — старший науковий співробітник, у 1967—1973 роках — старший науковий співробітник-консультант. У 1944—1950 роках завідувала клінікою психоневрології Київського психоневрологічного інституту, у 1950—1954 роках завідувала відділом нейроонкології Київського науково-дослідного інституту нейрохірургії. Займалася питаннями пухлин нервової системи, поразкою нервових утворень при дегенеративних процесах в хребті. Професором Ганною Давидівною Дінабург були закладені теоретичні основи створення вітчизняної вертеброневрології. Питання вертеброневрології розроблялися на базі неврологічного відділення клінічної лікарні № 14 ім. Жовтневої революції з 1952 по 1962 роки. Нею в співавторстві з Рубашевою А. Е., Оскаром Рабіновичем, Гнатюк Е. Л. в 1967 році була випущена перша в СРСР фундаментальна монографія, присвячена захворюванням нервової системи. Серед учнів Ганни Дінабург був реаніматолог Анатолій Тріщинський.[3] Ганна Дінабург була одружена з невропатологом Оскаром Рабіновичем, дітей родина не мала. Колекціонувала антикваріат.[4] Зібрала також велику бібліотеку з невропатології.[5] Померла в Києві 2 лютого 1984 року. Похована на Берковецькому кладовищі Києва. Наукові публікації
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia