Дідрик смарагдовий

? Дідрик смарагдовий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes) Родина: Зозулеві (Cuculidae) Рід: Дідрик (Chrysococcyx) Вид: Дідрик смарагдовий
Біноміальна назва
Chrysococcyx maculatus (Gmelin, JF, 1788)[2][3]
Синоніми
Trogon maculatus Chalchites maculatus Chalcites maculatus
Посилання
Вікісховище: Chrysococcyx maculatus Віківиди: Chrysococcyx maculatus EOL: 913068 ITIS: 554707 МСОП: 22684000 NCBI: 1463787

Ді́дрик смарагдовий[4] (Chrysococcyx maculatus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[5]. Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.

Опис

Смарагдовий дідрик

Смарагдові дідрики

Довжина птаха становить 18 см. У самців голова, горло верхня частина грудей і верхня частина тіла смарагдово-зелені, блискучі. Решта нижньої частини тіла біла, поцяткова поперечними зеленими блискучими смугами. На нижній стороні крил є білі смуги, помітні в польоті. Навколо очей оранжеві кільця, дзьоб жовтувато-оранжевий з чрорним кінчиком. У самиць верхня частина тіла мідно-зелена, тім'я і потилиця іржасто-коричневі, горло і решта нижньої частини тіла поцятковані темними смугами. У молодих самців біла пляма на нижній частині грудей відсутня, загалом нижня частина тіла більш смугаста[6][7].

Поширення і екологія

Смарагдові дідрики гніздяться в Гімалаях (на схід від Уттаракханду), в М'янмі, північному Таїланді і північному Індокитаї, на півдні і в центрі Китаю (на південь від Хубею), а також на півдні В'єтнаму, на острові Хайнань та на Андаманських і Нікобарських островах. Взимку гімалайські і північні популяції мігрують на південь, досягаючи південної Індії, Шрі-Ланки, південного Індокитаю, Малайського півострова і Суматри. Смарагдові дідрики живуть у вологих тропічних і субтропічних лісах та на узліссях, трапляються на плантаціях і в саддах, на висоті до 2500 м над рівнем моря. Живляться комахами, гусінню та іншими дрібними безхребетними, яких шукають в кронах дерев. Як і багато інших видів зозуль, вони практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема червоним сіпараям і малим павуколовам.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Chrysococcyx maculatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
2. Brown, Peter (1776). Nouvelles illustrations de zoologie : contenant cinquante planches enlumineés d'oiseaux curieux, et qui non etés jamais descrits, et quelques de quadrupedes, de reptiles et d'insectes, avec de courtes descriptions systematiques (French та English) . London: B. White. с. 28, Plate 13 top.
3. Gmelin, Johann Friedrich (1788). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 404.
4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
6. Jeyarajasingam, Allen (2012). A Field Guide to the Birds of Peninsular Malaysia and Singapore. Oxford University Press. с. 204. ISBN 978-0-19-963942-7.
7. Payne, R.B. (1997). Asian Emerald Cuckoo (Chrysococcyx maculatus). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Т. 4: Sandgrouse to Cuckoos. Barcelona, Spain: Lynx Edicions. с. 564—565. ISBN 978-84-87334-22-1.

Джерела

• N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
• Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.