«Дівчина у потягу» (англ.The Girl on the Train) — американський містичний фільм-трилер, знятий Тейтом Тейлором за однойменним романомПоли Гоукінз. Прем'єра стрічки в Україні відбулася 13 жовтня 2016 року[3], передогляд розпочався 6 жовтня 2016 року. Фільм розповідає про дівчину Рейчел, яка опиняється втягнутою в заплутану історію через те, що вона випадково побачила.
24 березня 2014 року DreamWorks Pictures придбала права на екранізацію дебютного роману Поли Гоукінз «Дівчина у потягу».[4] 13 січня 2015 року Ерін Крессида Вілсон була найнята для написання сценарію.[5] 21 травня 2015 року DreamWorks призначив Тейта Тейлора режисером фільму.[6] У червні 2015 року стало відомо, що Емілі Блант запропонували виконувати головну роль.[7] У липні 2015 року, Гоукінз повідомила виданню «The Sunday Times», що місце дії у фільмі буде перенесено з Лондона у Вестчестер, Нью-Йорк.[8] 18 серпня 2015 року Deadline.com підтвердив, що Ребекку Фергюсон було обрано на роль Анни.[9] 24 серпня 2015 року Гейлі Беннетт долучилася до акторського складу.[10]
Зйомки фільму почались 4 листопада 2015 року в Нью-Йорку[16][17]. Зйомки відбулися у Вайт-Плейнс наприкінці листопада 2015 року[18], а також у Гастінгсі-на-Гудзоні й Ірвінгтоні, штат Нью-Йорк.[19] Зйомки завершились 30 січня 2016 року.[20]
Сприйняття
Критика
Стрічка отримала змішані відгуки кінокритиків. На вебсайті агрегаторі відгуків Rotten Tomatoes стрічка має рейтинг 51 % (на підставі 49 оглядів) і середню оцінку 5,8/10. На Metacritic фільм отримав від кінокритиків середній бал 50 зі 100 (ґрунтуючись на 20 рецензії).
З негативною критикою персонажів виступив Тодд Мак-Карті із The Hollywood Reporter: «Для того, щоб скласти загальну картину треба зрозуміти як різні персональні історії й шматки наративу у підсумку сплітаються, створюючи краплину інтересу, але персонажі настільки застиглі й плоскі, що взагалі не викликають зацікавлення».[21] Кінокритик вебсайту TheWrap, Роберт Абель, у своїй рецензії відмітив, що «загальний настрій створений убогими, обмеженими візуальними ефектами й логіко-напруженими ритмами чогось, по чому швидко пробігся очима і викинув, як таблоїдна стаття або фільм на кабельному каналі».[22]
Присутні також не такі негативні відгуки, зокрема критик Лія Грінблатт із Entertainment Weekly відмітила, що режисер «спритно подає похмурі, гнітючі загрози й переплетення сюжетних ліній, вимальовуючи шалено яскравий перформанс від акторського складу, зокрема від двох провідних жіночих ролей»[23]
.jpg)
