Дюба Анатолій Федорович

Дюба Анатолій Федорович
Народився	29 серпня 1940(1940-08-29) місто Сталіно, тепер Донецьк Донецької області
Помер	16 жовтня 1996(1996-10-16) (56 років) місто Київ
Національність	росіянин
Діяльність	державний службовець
Alma mater	ДВНЗ ДонНТУ
Партія	КПРС

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дюба.

Анатолій Федорович Дюба (29 серпня 1940(19400829), місто Сталіно, тепер Донецьк Донецької області — 16 жовтня 1996, місто Київ) — український радянський діяч вугільної промисловості, державний службовець. Голова Держгіртехнагляду Української РСР, віце-прем'єр-міністр України.

Біографія

Трудову діяльність розпочав у 1957 році електрослюсарем шахти «Бутівка-Донецька». Закінчив гірничий технікум. Після закінчення технікуму працював кріпильником, гірничим майстром шахти «Бутівка-Донецька» Донецької області. Член КПРС.

У 1968 році, без відриву від виробництва, закінчив Донецький політехнічний інститут, здобув фах гірничого інженера із розробки покладів корисних копалин.

У 1968—1970 роках — заступник начальника дільниці шахти «Бутівка-Донецька» тресту «Куйбишеввугілля» Донецької області. У 1970—1974 роках — помічник начальника дільниці, начальник дільниці, заступник головного інженера, секретар партійного комітету шахти «Бутівка-Донецька» тресту «Куйбишеввугілля».

У 1974—1979 роках — директор шахти «Бутівка-Донецька» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» Донецької області. У 1979—1981 роках — технічний директор — головний інженер виробничого об'єднання «Красноармійськвугілля» Донецької області.

Могила Анатолія Дюби, Байкове кладовище

У 1981—1985 роках — начальник головного виробничо-технологічного управління Міністерства вугільної промисловості Української РСР.

У 1985—1986 роках — генеральний директор виробничого об'єднання «Октябрьвугілля» Донецької області.

У 1986 — січні 1987 року — заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

23 січня 1987 — лютий 1993 року — голова Державного Комітету Ради Міністрів Української РСР (України) по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й гірничому нагляду (Держгіртехнагляд). У лютому 1993 — липні 1994 року — голова Державного Комітету України по нагляду за охороною праці[1][2].

6 липня 1994[3] — 7 липня 1995 року[4] — віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу, металургії і хімії.

Помер на 57-му році життя 16 жовтня 1996 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.19″ пн. ш. 30°30′5.4″ сх. д.).

Нагороди та відзнаки

• державний службовець України 1-го рангу (14.04.1994)[5]

Примітки

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1993 року № 82 «Про призначення Дюби А.Ф. головою Державного комітету України по нагляду за охороною праці».
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 487 «Про звільнення Дюби А.Ф. з посади голови Державного комітету України по нагляду за охороною праці».
3. Указ Президента України від 6 липня 1994 року № 363/94 «Про призначення А. Дюби Віце-прем'єр-міністром України»
4. Указ Президента України від 7 липня 1995 року № 562/95 «Про звільнення А. Дюби з посади віце-Прем'єр-міністра України»
5. Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 162/94 «Про присвоєння рангів державних службовців»

Джерела

• Хто є хто в Україні. — Київ, 1995.
• Дюба Анатолій Федорович