|
Дутковський Лев Тарасович
Левко́ Дуткі́вський (9 квітня 1943, Кути, нині Івано-Франківська область — 16 травня 2023, Чернівці) — український музикант і композитор, засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», Народний артист України, режисер, педагог, один із основоположників української естрадної музики. ЖиттєписНародився 9 квітня 1943 року в селі Кути Косівського району Станіславської області (нині Івано-Франківська область). 1963 року закінчив Мукачівське музпедучилище за спеціальністю вчитель музики і співів. 1977-го закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука, (спеціалізація режисура масових видовищ). 1966 року на Буковині у місті Вижниця Левко Дутківський створив біг-біт групу «Смерічка», яка вперше використавши електроінструменти, стала одним із перших ВІА в колишньому СРСР. 1968-го одружилися з Аллою Дутковською. Йому було 25, а їй — 18.[2] Для ансамблю Дутківський написав і аранжував пісні «Сніжинки падають» (1966), «Бажання» (1967), «У Карпатах ходить осінь» (1968) та «Незрівнянний світ краси» на слова Анатолія Фартушняка, рок-композицію «Черемоше сивий» (1969) на слова Миколи Негоди, блюз-баладу «Скрипка без струн» (1971) на слова Анатолія Драгомирецького та інші. Ці твори з елементами рок-, поп-музики, джазу та українського фольклору визначили творчий напрямок «Смерічки», що дали українській естрадній пісні в 60–70 роках XX століття нову музичну хвилю. Левко Дутківсьий з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манерою. В той час «Смерічку» легко можна було впізнати без оголошення по радіо і телебаченню. Ансамбль зі своєю оригінальною манерою виконання яскраво вирізнявся серед інших подібних колективів в Україні, які робили спроби копіювати «Смерічку».[3] Своєрідний новаторський музичний стиль і манеру виконання «Смерічки» Дутківського підхопив тоді і юний студент Чернівецького медінституту Володимир Івасюк. Свої перші твори Івасюк приніс Дутківському, які завдяки ансамблю «Смерічки» стали популярними у світі. Керований Левком Дутківським колектив здобув лауреатські перемоги з піснями «Червона рута» і «Водограй» на Всесоюзних телеконкурсах «Пісня-71», «Пісня-72». А 1972-го ансамбль «Смерічка» з піснею Дутківського «Горянка» на слова Миколи Леонтюка в Москві став лауреатом телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». З 1973-го Дутківський разом із «Смерічкою» працює в Чернівецькій обласній філармонії і гастролює майже по всіх республіках тодішнього СРСР та за кордоном (1973—1982). Ним написано понад 100 музичних творів, які стали надбанням українського естрадного мистецтва і увійшли до репертуару видатних, популярних співаків та колективів. Пісні Левка Дутківського записано Московською фірмою «Мелодія» на 14 платівках (1970—1991), канадською фірмою «Євшан» (1979) та ін., надруковані в багатьох збірках, звучать у телефільмах «Червона рута» (Укртелефільм, 1971), «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керівництвом Левка Дутківського» (Таллінфільм, 1975) й ін. Завдяки Дутківському та керованому ним ансамблю «Смерічка», починався професійний злет і популярність солістів «Смерічки» Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, композитора Володимира Івасюка, співаків: Софії Ротару, Людмили Артеменко, Іво Бобула, Павла Дворського й інших. 1996-го заснував і провів як режисер та сценарист Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні ім. Н. Яремчука у м. Вижниця. Левко Дутківський постійно працює з обдарованою молоддю, є головою і членом журі престижних пісенних фестивалів. Очолює на громадських засадах обласний благодійний фонд імені Назарія Яремчука. Крім естрадних пісень створював духовну музику, наприклад Левко Дутківський є автором тексту та музики кантати "Діва Марія"[4]. Помер 16 травня 2023 року у віці 80 років у Чернівцях. Був похований 18 травня в одній могилі з дружиною Аллою на Алеї слави Чернівецького центрального цвинтаря. Відзнаки й нагороди
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
