Дубасенюк Олександра Антонівна
Олекса́ндра Анто́нівна Дубасеню́к (Іммамутдінова[1][2]; нар. 27 травня 1945 року, Ворошиловград) — педагог, доктор педагогічних наук (1996), професор (2001), заслужений працівник освіти України (2018), почесний академік НАПН України (2016), президент ГО «Академії міжнародного співробітництва з креативної педагогіки „Полісся“», дійсний член ГО «Української академії акмеологічних наук»[3]. Біографічні даніНародилася 27 травня 1945 року у Ворошиловграді. У 1969 році закінчила Ворошиловградський педагогічний інститут, де й працювала з 1971 по 1980 рік на кафедрі соціальної педагогіки. З 1969 по 1971 року працювала вчителем. У 1978 році захистила кандидатську дисертацію, здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук. З січня 1980 по 1982 — старший викладач кафедри педагогіки і психології Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка; з 1982 по 1988 — доцент кафедри педагогіки; з 1988 по 2001 — завідувач кафедри педагогіки; з 2001 по 2008 — проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв'язків, з 2008 — професор кафедри педагогіки.[3] З 2005 по 2010 рік викладала у Вищій школі менеджерів у Легниці[4]. Наукова роботаНаукові дослідження: формування педагогічних умінь у майбутніх учителів з виховної роботи, педагогічних технологій у предметному і соціальному контексті педагогічної професії (у процесі вивчення педагогічних дисциплін), соціально-педагогічні чинники професійного становлення майбутнього вчителя[5]. Засновниця та керівник наукової школи «Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів» з 1988 року. Під її керівництвом захищено 13 докторських та 30 кандидатських дисертацій. Авторка понад 600 наукових та науково-методичних праць, серед яких 10 одноосібніх та 30 колективних монографій (редактор, автор), 35 навчальних посібників, 24 методичних рекомендацій і навчальних програм, 37 збірників наукових праць (редактор, автор).[3] Член редколегії журналу «Нові технології навчання»[6]. Основні праціЗа ЕСУ:
Нагороди та відзнаки
Примітки
Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia