Згодом Карлос пропонував одружити юну королеву зі своїм сином Карлосом Луїсом. Проте королева одружилася з іншим кандидатом — своїм двоюрідним братом Франсіско де Асісом Бурбоном.
Після цього у вересні 1846 року на півночі Іспанії, переважно в Каталонії, почалися повстання, які мали характер народних. Спочатку спротивом урядовим військам керував священник Беніто Трістані, який у лютому 1847 року був схоплений та розстріляний військами генерала Мануеля Павії[1]. Після нього керівництво повстанням перебрав Рамон Кабрера. Він командував військами карлістів в Іспанії протягом трьох років[2]. Згодом повстання поширилося на Галісію.
У 1849 році повстання було придушене. Сили генерала Рамона де Нарваеса контратакували в Галісії, а генерал-капітан Каталонії Фернандо Фернандес де Кордова придушив ізольовані повстанські осередки у своєму регіоні. Бойові дії були завершені в травні 1849 року.
↑Moderantyzm i interesy. Państwo centralistyczne (1844—1854), [w:] Manuel Tuñón de Lara, Julio Valdeón Baruque, Antonio Dominguez Ortiz, Historia Hiszpanii, Szymon Jędrusiak (tłum.), Kraków: Universitas, 2012, s. 443, ISBN 97883-242-1754-0.
Vallverdú, Robert. La guerra dels Matiners a Catalunya (1846-1849). Una crisi econòmica i una revolta popular. — Barcelona : Publicacions de l'Abadia de Montserrat, 2002. — ISBN 84-8415-416-5.