Доріченко Олесь Васильович
Оле́сь Васи́льович Доріче́нко[1] (*20 вересня 1936, Київ, — 02.10.2020, Київ[2]) — поет, письменник[3], мистецтвознавець, художник, член Київської міської організації НСПУ, член НСМНМУ.[3] Біографічні відомостіНародився 20 вересня 1936 р. в м. Києві. Закінчив Київське державне хореографічне училище. Працював солістом балету в провідних творчих колективах України. Лауреат міжнародних конкурсів.[4] Олесь Доріченко належить до когорти поетів-шістдесятників, які своєю творчістю та високою громадянською позицією наближали час Незалежності України. Знайомство з численними музеями та митцями, особисті зустрічі з Катериною Білокур, Давидом Сікейросом, Іваном Гончаром крізь часи та відстані запалили в ньому несамовиту жагу до творчості.[3] Автор збірок поезій «Промені», «Контрасти», «Одностайність», «Круговиди», «Осягнення», «Вікно у вересень», «Назавше», «Майдан пам'яті», «Хрещатий яр», «Мандрівна брама». Художник ДоріченкоОлесь Васильович довгий час тримав свою творчість у великому секреті. Навіть не зізнався про своє хобі приятелеві Івану Марчуку. Думав, критикуватиме, обсміє. А той, коли випадково побачив «козацький» вернісаж, одразу почав дзвонити в різні галереї, щоб домовитися про виставку. Перша експозиція «І слава, і воля» відбулася в Музеї гетьманства у 2002 році, живописує з 1996-го.[5] Живописець Василь Лопата, приміром, був ошелешений на його ювілейній виставці:
Нагороди, відзнаки
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia