Дорога в Середзем'я
«Дорога в Середзем'я» (англ. The Road to Middle-earth) — фундаментальне наукове дослідження творів письменника Джона Р. Р. Толкіна, написане британським філологом і літературознавцем Томом Шиппі. Вперше опубліковане у 1982 році. Згідно з низкою оцінок є найкращою та еталонною науковою працею про творчість Толкіна. ЗмістАвтор книги, Том Шиппі, викладав у Оксфордському університеті одночасно з Толкіном. Так само, як і у Толкіна, сферою його наукової діяльності було вивчення давньоанглійської і середньоанглійської мов. З 1979 року протягом 14 років він обіймав посаду професора на кафедрі англійської мови та середньовічної англійської літератури в університеті Лідса, яку Толкін очолював на початку кар'єри[1][2]. У своєму дослідженні Шиппі викладає суть застосовуваного Толкіном творчого методу «творення на основі філології» та розглядає джерела, що надихнули письменника на написання творів про світ Середзем'я, серед яких «Беовульф», Старша і Молодша Едди, «Сага про Вьольсунґів», «Калевала», середньоанглійські поеми «Сер Ґавейн і Зелений Лицар», «Сер Орфео» і «Перлина», збірки казок братів Грімм, Асбйорнсена і Мое, твори Джорджа Макдональда і Вільяма Морріса. СприйняттяІсторик культури Сергій Алексєєв у своїй книзі про Толкіна назвав «Дорогу в Середзем'я» «фундаментальною працею», створеною «найвизначнішим британським академічним толкінознавцем»[3]. На думку рецензента американського літературного журналу Kirkus Reviews «Дорога в Середзем'я» стала «найкориснішою книгою про Толкіна з часів біографії Карпентера»[4]. Угорський медієвіст Гергей Надь у рецензії на третє видання «Дороги в Середзем'я», опублікованій у науковому журналі Tolkien Studies, зазначив, що книга Шиппі — «найкраще з усього, колись написаного про Толкіна». На думку дослідника, «Дорога в Середзем'я» є «основоположною монографією», яка з моменту свого видання стала символом джерелознавчого підходу до вивчення творів Толкіна[5]. Відповідно до «Енциклопедії Дж. Р. Р. Толкіна» серед найважливіших толкінознавчих досліджень книга Шиппі «залишається еталоном, за яким мають оцінюватися всі інші літературознавчі праці»[6]. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia