«Доро́га, з яко́ї нема́ вороття́»[1] (пол.Droga, z której się nie wraca) — оповідання із циклу про Відьмака, автором якого є Анджей Сапковський. Оповідання розповідає про те, як зустрілися друїдка Вісенна і найманець Корін, а також про обставини, що це супроводжували. За мотивами оповідання Богуславом Польхом намальований комікс «Дорога без вороття» (пол.Droga bez powrotu).
Вигнаний із Круга чарівник Фрегенал створює гігантського жахливого павука-«кощія» (пол.Kościej) і із бандою найманців перерізує єдину дорогу через перевал, що веде в місто Амель, де добувають яшму. Гірникам та купцям доводиться торгувати на грабіжницьких умовах чарівника, його банда утискає місцевих жителів. Правитель Майєни зайнятий війною з Разваном і йому немає до цього справи. Коваль Микула посилає прохання про допомогу до Круга, йому посилають чаклунку Вісенну. В дорозі вона зустрічає пораненого лицаря Коріна, що потрапив у засідку Фрегенала. Удвох вони рятують Микулу від загону бандитів, підіймають народ і йдуть до перевалу. Глава банди найманців Кегль заявляє, що вони зв'язали і пограбували Фрегенала, що схибнувся на владі над світом, і Кегль вимагає, щоб його пропустили із здобиччю, Корін погоджується. У печері знаходять чарівника, і погрожуючи віддати його на розправу селянам, Вісенна вибиває з нього «руйнівне закляття». Вони утрьох йдуть на перевал. Фрегенал, проявивши неймовірну спритність, ранить Коріна і Вісенну і втікає, але гине від сокири Микули, що незабаром нагодився. З'являється Кощій. Він наздоганяє героїв, на нього нападає Кегль. Микула і Корін відволікають чудовисько від Кегля, Кощій іде на Вісенну, чаклунка знищує його закляттям. Кегль вмирає. Вісенна їде не попрощавшись, але Корін наздоганяє її.
Створення
Вперше оповідання було надруковане в журналі «Fantastyka» (укр.Фантастика) № 8 за 1988 рік. Створенню оповідання сприяв напрочуд гарний прийом першого оповідання Анджея Сапковського — «Відьмак», яке було надруковане у цьому ж журналі двома роками раніше[2].
Історія, що описується у творі, спочатку не повинна була бути пов'язана з циклом про відьмакаГеральта, тому що на той момент написання ніякого циклу романів ще не планувалося. Уже пізніше, під час написання Саги, Сапковський захотів розкрити деяку інформацію про минуле головного героя, і вирішив зробити Вісенну матір'ю Геральта. Причиною того, що Сапковський повернув персонаж і зробив її матір'ю відьмака, стало ім'я «Вісенна» (пол.Visenna), що йому дуже сподобалося. Його він знайшов у старопольській енциклопедії Зигмунта Глогера (пол.Zygmunt Gloger). Ім'я «Корін» (пол.Korin) Сапковський вигадав сам. Ідея про те, що Корін є батьком Геральта, була висунута Мацеєм Паровським (пол.Maciej Parowski), і пізніше реалізована у коміксі «Дорога без вороття» (пол.Droga bez powrotu), де він, разом з Сапковським, був автором тексту[2].
Перше видання оповідання без відома автора зазнало стильових правок з боку Мацея Паровского, редактора журналу «Fantastyka». Пізніше, коли оповідання випускали окремою книгою, Сапковський повернувся до свого першого машинопису[2].
Переклади українською
Анджей Сапковський. Дорога, з якої нема вороття. Переклад з пол.: Ореста Ткачук. Київ: Журнал «Всесвіт». 1993. № 2 (770)
Примітки
↑ абТкачук Ореста (1993). Дорога, з якої нема вороття(doc). ВСЕСВІТ - 1993 - №2. Аргонавти Всесвіту. Польська фантастика. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2012.